Вона йде за покликом серця, помиляється сама й легко пробачає помилки іншим, сходить на самий верх величі людського духу та падає у безодню засудження оточуючих… Карколомні події ХХ століття – війна, примусова колективізація – події, що назавжди змінили не тільки людей, а й Україну. Та у межах історії країни це лише пункт статистичних даних, за яким немає нічого, окрім чисел. А як щодо історії однієї людини, жінки, котра прагла звичайного земного щастя?
Жіноча цікавість гостроока і гостродзьоба, у ста люстерках роздвоєна і потроєна, на дві а то й три сотні лиць, на сотні стежок насінням пліток посіяна. Вона мов той сірник, кинутий на сухий хмиз серед лісу та ще й в суху вітряну погоду.
- Порятую я Стьопку твого, - сказала баба. - Нищастя з тими дівками, що самі не знати чого хочуть. А з замужніми - нищасниця ще більша.
- Любові, тітонько, - одказала Соломія. - Любові хочемо.
- Кажеш, любові? А хіба в тебе чоловіка нима? Хіба він тобі злецько щось робить, га?
- Ой, тітонько...
- Думати тре' було... Тоді, як заміжжя свербіло...
- Ой, тітонько...
Така розмова вийшла.
Щістя ни самогонка, пекти людину ни має.
Думка— не вікно, всякий не заглєне.
- Я не сторож твоїй жінці, - відказала мама Марія. - А той чоловік, од якого жінка до гиншого йде, сам винен. Знаця - недолюбив, як належить. Не вберіг. Таково й виходить.
Отзывы