Після закінчення школи, не вступивши до інституту, я влаштувався вантажником у хлібний магазин. Робота там була нехитра: протягом дня приїжджали машини з хлібом; залізним гаком я допомагав водіям витягати з фургонів лотки, скидав буханці до великого дерев’яного візка, а потім в магазині розкладав хліб по поличках.

Наша людина завжди знайде лазівку для крадіжки на роботі. Замість десяти буханців на лотік водії на хлібозаводі накидали п’ятнадцять, набивали буханцями все вільне місце у фургоні. Неврахованого хліба набиралося доволі багато. Виторг водії ділили пополовині із касиркою. Моєю ж задачею було повідомити касирку про кількість вкрадених буханців та передати водіям «ліві» гроші. За відмінну роботу водії зі мною ділились цигарками, а касирка відпускала мене раніше з роботи.

***

У повітрі пливли павутинки, вересневе сонце вдень ще припікало. Я сидів на дерев’яному ящику, у синьому робочому халаті, притулившись спиною до теплої цегляної стіни будівлі. Палив та читав романи Ремарка. Як і багатьом юнакам у вісімнадцять років, мені у героїв Ремарка особливо подобалося їхнє вміння пити і не п’янішати, а також здатність багатозначно, щоправда, не завжди зрозуміло, розводитися про життя.

…Чорне, коротко стрижене волосся, м’які риси округлого обличчя, сукня, що ледь закривала коліна. Я бачив її щоранку, як вона йшла до тролейбусної зупинки. Вдень вона поверталася тією ж дорогою. Судячи зі всього, вона жила десь поблизу.

– Сусіди говорять, що в нашому хлібному з’явився інтелігентний

вантажник, – вона стояла переді мною, відщипуючи від палянички кірочку і клала шматочки до рота. – До тебе в цьому магазині вантажником працював якийсь алкаш.

To koniec darmowego fragmentu. Czy chcesz czytać dalej?

Попандопулос та його кохання

Петро Немировський

ПОПАНДОПУЛОС ТА ЙОГО КОХАННЯ
Оповідання

Переклад Ірина Гаркуша

Osoby, które czytają tę książkę, przeczytały również

Inne książki tego autora