Шухлядні краєвиди

Емма Андієвська

Шухлядні краєвиди

Сонети

Могутнє – духа – пророста – зерно

Із циклу «Відозви»

Обрушуються – й обрис інший – барви.

Ротата – дійсність – вівців – до обори.

Незнані – риси – проступають – в збірнім,

Готуючися – до звитяг – і збурень.

Й найпроминальніше – могоричі.

Із неба – душі – розтина – смичок.

Гадючники – в свідомості – й очу.

Красуню – смерть – за кіски – парубчак.

Й де щойно – зазімки,

1

  Зазімки – початок зими, перші холоди.

 – буя – весна,

Пунктииром – й геть – левині – брами сну.

І те, що – в оберемки – легковажно,

Гуляє – неподолане – без віжок. —

Бо й там, де – ані – нив, ані – стерні,

Могутнє – духа – пророста – зерно.

Бо – кожний – поле бою – і наварх

2

  Наварх = у Старод. Греції – начальник фльоти.

Не в той бік – погляд, і на айсберґ – лиска.

Й сполучна – ланка узвичаєнь – луска. —

Ляска – батіг. – Запобігають – ласки.

Ще світ – молюск, заки – колос – Родоський.

Відтинки – тлуму, що – сади – й колюччя.

Та – намір, – й лячне – миттю – на нелячне.

Не встиг і – пальця, – й дійсність – вся – на клоччя.

І лише – ріг, який – хортів – десь – кличе.

Рівнина, що – й на гори, – до останку.

Та – більш, ніж – всесвіт, – вахлярем – з-під тиньку

Найневимовніше, – вже – й око – мружить,

Щоб – не чекав – ніхто – на роздоріжжі,

Коли – на нього – з нетрів – хижий – звір. —

Бо – кожний – поле бою – і наварх.

Й знов – дух – на барикади – і траву

Із циклу «Відозви»

Навккілля – кольорова – желятина

Півдотиків, півшерехів, півтонів.

Могутні хвилі: павзи – і хитання —

На півдорозі – у несусвітенне,

Деперепони – сталому, – чаклун,

Що, – присмоктки – невтільного – й зі скла

Й на жужелицю, щоб – циклон

Заговорив – тією мовою, що – й клен,

І, стиснувши – загубник

3

  Загубник = Гумовий наконечник дихальної рурки акваланга, яку вставляють між губами й зубами.

 – акваланга,

За рибкою – у доозонний – лінкос,

4

  Лінкос = штучна мова, створена для спілкування з інопланетянами, яку запропонував голляндський математик Г. Ф. І.

Заки – буття – ковтне всесвітня – мульча,

5

  Мульча = дрібна солома, листя, торф для мульчування ґрунту

 —

З заглибини – височуючи – мовчки —

Все, що – енерґію – подальших існувань,

Й, ще – в сповиточку, – паростки – нові. —

Й знов дух – на барикади – і траву! —

Та вже – вороний – і вершник – із краплини – вирина

Із циклу «Відозви»

Дошки – рожеві – від звуковідтворень, —

Від – прощавань, від’їздів – і повернень. —

Як – густо – крила, де – птахи – у вирій

Крізь смужку – спогадів, що – ледь – від вару.

6

  Вар – спека

Час – нескінченностей. – І час – обмежень.

Межу – рухому – галактичні – мажі.

Хоч – голі – й босі, – щит, – єдиний, – мужність,

Куляста блискавка, що – сили – множить.

На кожнім – кроці – вири – й роздоріжжя, —

Шлях – до – щораз – стрімкіших – перероджень. —

і Бациля духа – напрям – і собори —

Повз вовкулаків – всіх віків – й забарвлень,

Де – каліч – волю. – Та вже – вороний

І вершник – із краплини – вирина.

Щоб – мисочку – й для часу косарів

Із циклу «Ненормовані відтинки»

Нa брамі дійсности – стовп – біоробот:

Цим – лусту – хліба, тим, які – маршрути,

Весілля – верх і низ – ефемериди. —

Кожний – собі, – мірою – змоги, – раду,

Заки усіх – небес – двигтюща – лійка,

Хоч навкруги – ще – регіт, охи, – зойки. —

Тлін – у руці – колоду карт – й махлює. —

Хлопчина – до колонки – чортопхайку.

7

  Чортопхайка – тут – мотоцикл

На площах – гучномовці – й велелюдно.

Та – течії – хто – в світло, – непідвладні.

Маля – на коника – при мамі – вйока.

Вирує, згортуючись, – гомін-накип. —

Й на розі – варить – бабця – риж-сирець,

8

  Риж – сирець – повноцінний, не цілком очищений риж

Щоб – мисочку – й для Часу Косарів.

Ледь – мінідощик

Із циклу «Відозви»

Ледь – мінідощик, – й зацвіли – мімози —

На втіху – і статечним, і замурзам.

Дійсности – вузол – пробує – й омизник.

9

  Омизник = кокетник

 —

Природа – ширше – зір, серця – і м’язи.

Пошкандибало – неутульне – вбік —

Під – мильні – бульбашки, які – байбак.

Очищень – лазні – знов – цілу – добу:

Той – випростався, інший – у клубок.

Й крізь – омахи – в ущільнення – рябе, —

Русалки – і в калюжах – арибал.

10

  Арибал = давньогрецька туалетна посудина для запашних олій

 —

З-під – плівок – й пелюшок – назовні – оклик —

Доріжку, до якої – ще – не звикли:

Ще – палить – ноги – світлом – в світло – йти,

І поруч – доґи, що їм – ґном: «Ату!» —

Та дух – єдиний – воля – і мета.

Вуста – до вуст, – дух – крізь буття – іде

Артерію, – пів неба, – затискач.

11

  Затискач = хірургічний інструмент.

Пом'якшав – слід, що – атмосферний – корч.

Лон долоні – ніжно – громіздке. —

Й все більші – ноги – й пальці – сонця кущ.

Й де під ребро – ножа – засалабонив

12

  Засалабонити = всадити, увігнати.

 —

Навкіллю – вир, – сліпучішають – бані,

Що – просто – з ґрунту – повівом – в обійми —

Найневимовнішому, яке – буйність —

На цуценя, що – хвостиком – меляє

13

  Меляти (хвостом) = вертіти хвостом

Від чого – світу озія – маліє.

І дійсність – знову – нескінченний ранок,

Який – нові усесвіти – із ринви. —

Аж – голову – на лікоть, – снів вапняк —

Бар’єри, – нездоланні, – розіпхнув —

Й, не кліпнувши, суцільним – оком – вдих:

Пусти до вуст, – дух – крізь буття – іде.

Де – вічність – з проминальним – у триктрак

Із циклу «Відозви»

Поснули – пильнувальники – циклопи,

Й назовні – те, яке – в труні – у склепі.

Й потвора – м’ясорубка – всмак – чалапа,

Й за нею – почет – з гідр, клоак, поліпів.

Та – із мачини – й інший – полігон.

І дійсности – міняється – нога.

Ґонґ, і ковток – прозріння – й на бігу, —

І яблуневий сад – із вух – й легень. —

На перетрус – буття – ідіофони.

Й знов – вагонетки – з трупами коханих.

Попід – навіяним – хребти – й первинне —

Під тягарем – процесів – виживання.

Та – намір – й найстабільніший – конструкт,

Де – вічність – з проминальним – у триктрак.

14

  Триктрак = старовинна гра, яка міститься в пересуванні по дошці дамок, відповідно до кількості очок, що випали на кісточках

Світ – з додатками – в Cилур

15

  Силур = третій період палеозойської ери історії розвитку Землі.

Нащадка – пильно – ненька – і татусь.

Попід ногами – жовті зябра – Стікс.

Ледь – на мікрон, і – прірвою – «не так!» —

Всі з’яви – з невимовного – ниток.

З тунелів сну – і піші, і – комонні.

Заки й вони – на цяточки – туману.

Перед – непізнавальним – з крихт – й імунне.

Й не блиснуло, а вже – глобальні – зміни.

Поверх – притоптаної – типчини

16

  Типчина = багаторічна пасовищно – кормова рослина ми родини злакових зі щетинистим листям і вузькою волоттю; Вівсяниця борозниста.

 —

Пливуть – лиш – наречені – у човнах. —

У фіялкове – переходить – сіре,

На – тлі я кого – залишки – косарок. —

Без пензлів – й рук – нових буттів – маляр —

Вхистився – світ з додатками – в силур. —

І про зміни

Із циклу «Відозви»

Летовище. Вправляється – літун:

Фіксацій – цятку – в невагомий – стан.

На крилах – річка, де – мигтять – плоти,

Балькон з тітусею, брезентний – тент.

Поодаль – віник – місто – підміта,

Щоб – кожний – кусник – буханця – й мету. —

На розі – репетує – газетяр:

Щез – хмаросяг, а небом – ліфт – й ліфтер,

Якого – в пік – години – гомініди,

Що – крізь – усі – нашарування – й надми.

В нові подоби, – їм – нема – вже – ліку, —

Витягується – світ, – тремтить, – галака. —

Й – за голову, аж тіпа – очману:

Як – впоратися – з тим, чого – нема? —

Й увесь світ – серце, що – з очей – мости

Із циклу «Відозви»

Єдиний – дух – і стрижні, і міцели.

17

  Міцела = калоїдиа частинка, заряджена енергією, б) множ. = кристалічні частинки, з яких складаються колоїдні речовини тіла рослин і тварин.

 —

Весь обрій – спух, – кряж: стегна – й парасолі.

Лакрицею – пів неба – позвисало,

Готуючи – перехідну – посілість,

Де – людству – новий вимір – альбатрос. —

Й біжить – факір, на голові – матрац,

Бо – кожному – щемить – й місяцетрус,

І конче – буфер, щоб – до норми – стрес. —

Відвіяв – час – і рідних, і матусю,

Й доводиться – самому – те, що – тисне. —

Женуть – із прірв – потвор – маховики. —

Та – і граніт – колоссям – пророста. —

І море – знов – солончаки – пустель.

Й увесь світ – серце, що— з очей – мости.

Заграва – над містом

Літають – щастя – й намірів – пір’їнки.

Малому – на подряпину – зеленку.

Два дженджики – змагаються – за юнку.

Добродій – в брилику – усмак – кров’янку.

На мить – з кущів – біля каварні – скрекіт.

Повішений – пішов – до бару – з крокви.

Обслуга – закладу – в циліндрах – круки.

Зідхання. Галас. Співи. Охи. Крики.

Ворожку – робота – з намету – чути.

Моряк – на дошці – вибива – чечітку.

Тут – ковтачі – вогню, там – линвоскоки,

Гіпнотизери, картярі, макаки.

Хто – душу, хто підметки – залиша. —

Хто – й заграву над містом, – чвал лошиць.

Із серця – стяг, що – на весь світ – росте

Сенс існування – гілочкою – глоду—

У склянці,– і свідомість – на боліди.

Дзвін – дійсности – у грудях – ледве-ледве.

Згорнулася – і скатом – геть – полуда.

Ще – поруч – чути: озія′ – талапа.

Та і її вже – присмерку – поліпи.

Хвиля, бува, – й агар агару – хлю′пне,

18

  Хлю΄пне΄ = має 2 наголоси.

Щоб легше – вдосконалення – халепу.

Глуха – стіна – ще – пам’ятає – трактус,

19

  Трактус = спів римск. меси, який виконують у дні Великого посту чи жалобної служби.

Хоч – легіт – не дає – себе – підстригти,

Клітини – вміст – для – світла – просякання.

І лицарі на тиграх – підвіконням, —

Знов – переорюють – і душу, й степ. —

І юнка, що – буття – на автостоп,

Із серця – стяг, що – на весь світ – росте.

Де – стежку – існування коліща

Кипить – по краєвиду – у каструлі. —

Їх – час від часу, – неквапливо – кралі.

Навколо них в повітрі – хлопець – кролем:

Відрощує – собі – й навкіллю – крила.

Копилить – губи – при ляльках – лялькар.

Від сонця – в сизій мряці – кілька – шкур.

Біжить – собака, – весь світ – набакир.

Мокриці – тягнуть – в гай – тенісний корт.

Сидить – на гілці – нерухомо – леліт.

20

  Леліт = сич.

В грудки – латаття – гусне – прохололі:

Вода – сліди – скубальної – машини,

Яка – за співом – інколи – й вільшанки.

Й лише – лоза – ще – коротко – тріщить,

Де – стежку – існування коліща.

Як пахне – звук – буття, що – долина΄

21

  Долина΄ = від долинати

Працює – над годинником – дзиґар,

22

  Дзиґар = годинникар

Нема – коли – й пляшчини, що – кагор.

Час – вивітрився, – кілька – кучугур

Та горб на плечах, – для майстерні – герб.

Заснув на дзиґлику – лихий – порадник,

Ногою геть – і рідне, і нерідне.

Дроти – над дахом – вагонеток – з ру΄дні.

Вилоги – дня – від покладів – природніх.

Рибалка над струмком – додому – вилов,

Зозуля – груш – на вербах – накувала.

Й до зірки – міст – на палях – вдалині. —

Як – пахне – звук – буття, що – долина΄.

Де є – джерела, із яких – майдан

Бігун – бар’єр, аж – завидки – беруть.

Замість – світила, в небі – зяє – рот.

Навколо – густо – світлова – кора.

Пік існування: жодних правил гри.

А серце – ще – ніяк – від ошелешень.

Взнаки дається – мілководний – лишок. —

Від обрію – лишилася – калюжа —

В процесі – відмирань – і відмолоджень.

Та скрізь – поволі – утвори – кремезні,

Що – мить тому – по скверах – світ – мімозний.

І хмаросяги, кольорові – бутлі,

Що – звикли – доти – линтварі – дубити,

23

  Линтварі дубити = жорстоко бити, карати. Линтвар = бараняча шкура.

Крокують – по – одинці – хто – куди,

Де – є джерела, із яких – майдан.

Щоб – бодай – мить – свідомість – світла – вдих

Із циклу «Відозви»

Райони – хмаросягів – торботряси,

24

  Торботря΄си = жебраки

Цивілізацій – нестабільний – трусок.

Хоч порт – вирує: крани – й альбатроси. —

Одних – звитяги, інших �