3 Відьма
Ти зродиш королів, сам королем не будеш.
Макбете й Банко, слава!
1 Відьма
Макбете й Банко, слава!
Макбет
Ви, недомови, стійте, ще кажіть!
Сінель умер, і я тан над Гламісом.
Але Кавдор? Кавдорський тан живий,
Він дужий лицар; так я вам не вірю,
Що стану королем я, як не вірю
В кавдорське танство. Звідки в вас, скажіте,
Знаття таємне? і чого ви тут,
На дикому степу, нам перейшли дорогу
З вітанням віщим? Говоріть, кажу вам!
Відьми зникають.
Банко
Земля, як і вода, баньки пускає часом,
Оце ж вони були. Куди привиддя зникли?
Макбет
В повітря, вимарене тіло так розтало,
Як дух в повітрі. Шкода, що так зникли!
Банко
Чи справді се було, про що ми розмовляєм?
Чи, може, ми яке нечисте зілля з’їли.
Що розум нам сковало.
Макбет
Ви — батько королів.
Банко
А ви — король.
Макбет
І тан Кавдорський — так вони казали?
Банко
Така була їх мова і слова.
Хто там?
Ввіходять Россе і Ангус.
Россе
Макбете, наш король був дуже радий
З твоєї перемоги, він читав
Про те, як ти завзято бив повстанців,
І сам не знав, хвалить чи дивуватись
І чим тебе надгородить. А потім,
В той самий день, довідався він знову