– Все точно. Мало хто може перед дзеркалом провести більш ніж дві хвилини сконцентрувавшись на собі, адже в ньому ми бачимо всі свої дефекти, ми бачимо всі свої програші, наші очі не можуть нічого приховати від дзеркала. І навіть коли душа хоче щось приховати – кілька хвилин перед дзеркалом і Ви зможете побачити себе справжніх.
Коли я кажу, що дзеркало може Вас зробити щасливими, я маю на увазі, що розібравшись з тепер, ти маєш набагато більше можливостей перемогти в майбутньому або правильно зрозуміти минуле. Не проживши певну ситуацію до кінця, не допивши останню краплю емоцій в кожному конкретному випадку, ти не можеш в дзеркала просити щось. Якщо ти хочеш стати відмінником в школі просто перед дзеркалом промовити чарівні слова сто раз, про те, що ти відмінник ні до чого не призведе. Спочатку тобі потрібно усвідомити – на якому рівні твої успіхи зараз, наскільки сильно ти хочеш змінити свої результати і тоді дзеркало буде мотиватором, воно буде супроводжувати тебе і чекати, коли в котре ти підійдеш і скажеш: я найкращий учень в школі! Дзеркало мов каталізатор.
Перед дзеркалом ти признаєшся чесно в своєму минулому, перед дзеркалом ти мрієш і тоді дзеркало перенесе тебе в намріяні світи.
– Ми сиділи як миші, татове хвилювання передалось в кожну клітинку мого тіла. Ми були сповнені оптимізму і коли ввечері того дня ми повлягались в ліжко то лежали з відчиненими очима і думали. Я думав, про що просити дзеркало, що я хочу змінити і з чим мені не страшно буде розібратись, – закінчував я свою розповідь Юлі й Артуру.
– Вже наступного дня все змінилось в моєму житті. Виявилось, що я в той час, навіть бажання не міг висловити і я чітко розумів, що починати потрібно з себе, а потім дзеркало. До завершення школи я зміг вивчити три предмети краще за всіх – саме це була моя ціль, я навчився писати вірші і подружився з дівчинкою, котра мені подобалась, але раніше я боявся до неї підійти. Вчителі почали відноситись до мене так, як я цього хотів і так, як я сам до себе відносився. Щодня, я починав день з кількох важливих фраз для мене перед дзеркалом і навіть кілька разів в присутності тата і брата подякував дзеркалу за свої перемоги, за те, що зміг віднайти ту драбину, котра повела мене на саме дно моєї душі, щоб потім звідти вилетіти на барвистому повітряному шарі з величезним запасом палива, котрого мені вистачить на все життя.
Мій брат не зміг цього пережити, його драбина повела по іншій стежці, котра була наповнена іншими мріями і цілями. Він настільки захопився ідеєю про всемогутність дзеркала, що одного вечора ми з батьком в кімнаті замість Жені і дзеркала знайшли записку:
«Я їду від Вас. Дзеркало не може обслуговувати всіх, а ваші міщанські мрії мене не цікавлять. Можливо колись ще зустрінемось. Женя».
В кімнаті запанувала тиша і лише Руф потягнувся перед дзеркалом. Я продовжив:
– Тато не зміг пережити другої втрати: спершу мама, потім брат. Йому не вистачило бажання жити. Якщо б тоді були Ви в мене, я певен, що він знайшов би в собі сили, щоб перемогти свою хворобу. Через рік він помер. А про брата, поклявся я собі, більше ніколи і нікому не згадувати. Я викреслив його з життя на завжди. Вірніше до сьогодні.