– Тату, ну хіба так буває? Ну як це – він просто так себе побачив в якомусь дзеркалі і одужав?
– Не знаю чи Ви зможете уявити, наскільки було важко в це повірити мені, практикуючому лікарю. Я, носій наукових знань, я звик довіряти лише перевіреним фактам, тому я і в Бога вірю лише на свята і це більше для підтримання наших традицій і передачі нащадкам. Але я це бачив і разом з моїм пацієнтом ми зробили певні висновки, котрі я Вам розповім і може це дзеркало допоможе Вам в здійсненні Ваших справжніх мрій.
Моє серце тоді калатало так гучно, що я відчував як рухається в такт з серцебиттям мій одяг. Ми з братом переглянулись між собою, напевно в кожного з нас піднявся цілий пласт бажань, і далі уважно слухали.
– Можливо ви колись чули про ефект плацебо в медицині і зокрема в психології, де давно ведуть розмову про це, література переповнена різними дослідженнями на цю тему і реальними, винятковими одужаннями від самого ефекту. Простими словами, цей метод передбачає лікування не справжніми ліками, а максимально подібними до справжніх за формою, кольором, смаком. Сам ефект створює навіть оточення хворого – це може бути знаменитий лікар, це може бути дорога лікарня, можуть бути близькі люди, котрі скажуть, що ці ліки обов’язково допоможуть. Тобто приймаючи пігулки чи уколи люди одужували не від властивостей ліків, а від впевненості в цих ліках і в своєму одужанні. Розумієте? – запитав нас тато.
– Ну трохи, – відповів я. – Ти хочеш сказати, що дзеркало виконало свій плацебо ефект замість ліків?
– Мені здається, що дзеркало допомогло повірити моєму хворому в своє одужання, в те, що він повинен жити і ця віра підсилила в багато разів ефективність ліків, котрими я лікував його.
– Тату, ми не хворі, – різко перебив його Женя. – Ти вже встиг нам наобіцяти, що ми перенесемось і в минуле, і в майбутнє, і мрії всі здійсняться…
– Дзеркало всього-на-всього показує нам реальність. Хоча всього-на-всього в цьому випадку вживати не доречно, оскільки ми живемо у викривленій реальності. Наскільки ми можемо об’єктивно спостерігати за тим, що трапляється навколо щодня? Наші очі також дзеркала, котрі передають в мозок інформацію і ми вже аналізуємо через призму, через досвід, через порівняння, тобто наш мозок може викривляти інформацію. Навіть стовідсоткові факти, різні люди (а це може бути різність по віку, по статі, по зацікавленості, по віросповіданню і т.д.) можуть трактувати по різному – їх мозок вже сприймає не реальність, а намріяну фантастичну картинку. Виходить, що наші очі можуть бути викривленими дзеркалами. Уявіть собі підводний човен, котрий пливе по перископу, а капітан котрий дивиться на скелі замріяно веде на погибель такий корабель, оскільки перед ним інша картина, котру продукує мозок – це може бути океан, адміральське звання, жіночі перси або батьківський дім! Реальність лише мріями не змінити! Ви розумієте про що я?
– Так тату, здається розуміємо, – ствердно відповів я за нас обох. – Для того, щоб кудись перенестись потрібно спершу розібратись з тим станом речей, котрий є зараз?