Історія чемпіонатів Європи з футболу

Усі ігри групи 3

2 жовтня 1966, Гельсінки. Фінляндія – Австрія 0: 0.

16 жовтня 1966 Салоніки. Греція – Фінляндія 2: 1 (39ʹ Алексіадіс 1: 0, 57ʹ Мюкіпяя 1: 1, 86ʹ Алексіадіс 2: 1).

10 травня 1967, Гельсінки. Фінляндія – Греція 1: 1 (18ʹ Пелтонен 1: 0, 39ʹ Чайтас 1: 1).

11 червня 1967, Москва. СРСР – Австрія 4: 3 (25ʹМалофєєв 1: 0, 36ʹ Бишовець 2: 0, 38ʹ Хоф 2: 1, 43ʹ Численко 3: 1, 54ʹ Вольни 3: 2, 71ʹ Зібер 3: 3, 80ʹ Стрєльцов 4: 3).

16 липня 1967, Тбілісі. СРСР – Греція 4: 0 (50ʹ Банішевський 1: 0, 72 – пен. Сабо 2: 0, 77ʹ Банішевський 3: 0, 83ʹ Численко 4: 0).

30 серпня 1967, Москва. СРСР – Фінляндія 2: 0 (14ʹ Хурцилава 1: 0, 80ʹ Численко 2: 0).

6 вересня 1967, Турку. Фінляндія – СРСР 2: 5 (2ʹ Сабо 0: 1, 14ʹ Маслов 0: 2, 18ʹ – пен. Пелтонен 1: 2, 25ʹ Сир’яваара 2: 2, 35ʹ Банішевський 2: 3, 56ʹ – пен. Сабо 2: 4, 63ʹ Малофєєв 2: 5).

24 вересня 1967, Відень. Австрія – Фінляндія 2: 1 (17ʹ Флюгель 1: 0, 57ʹ Пелтонен 1: 1, 81ʹГросам 2: 1).

4 жовтня 1967, Афіни. Греція – Австрія 4: 1 (27ʹ, 34ʹ – пен. Сидеріс 1: 0, 2: 0, 62).

15 жовтня 1967, Відень. Австрія – СРСР 1: 0 (50ʹ Гросам 1: 0).

31 жовтня 1967, Афіни. Греція – СРСР 0: 1 (50ʹ Малофєєв 0: 1).

5 листопада 1967, Відень. Австрія – Греція 1: 1 (31ʹ Зібер 1: 0, 71ʹ Сідеріс 1: 1, матч зупинений на 83 хвилині).

Підсумкова таблиця групи 3

Група 4. Розібралися на трьох

Як уже згадувалося, старт в розіграші Чемпіонату Європи 1968 року узяла 31 команда. В результаті жеребкування виявилось, що неповною буде саме група номер 4, де разом із записним аутсайдером Албанією повинні були вирішити свої питання одвічні фаворити європейського футболу – збірні Федеральної республіки Німеччина і Югославії.

На той далекий 1966 рік німці ще не були найтитулованішими в Європі, але піжонствували вже щосили. Розгромивши албанців вдома з хокейним рахунком 6: 0 (покер на рахунку Гердта Мюллера), німці приїхали в Югославію «вирішити усі питання». І хоча вирішити не вийшло – юги, проявивши залізну дисципліну і просто перебігавши німецьку машину, були сильніші 1: 0, – в домашньому матчі забили більше. Югослави, що трималися практично увесь матч, не витримали буквально 10 хвилин. Не збентежили німців і дві перемоги югославів над албанцями – гостьова 2: 0 і домашня 4: 0.

Бундестим їхала на матч в Тирану за путівкою в чвертьфінал. Їхала до команди, що пропустила в трьох матчах 12 м’ячів і не забила жодного. Тренер німців Гельмут Шон навіть дозволив залишитися удома лідерам команди Зеппу Майеру, Францу Беккенбауеру, Гердту Мюллеру і Уве Зеелеру. Не в запасі залишив, а дозволив не летіти взагалі. Ось, напевно, дякували тренерові німці, що залишилися напередодні Різдва в затишних теплих квартирах, позбавлені необхідності виходити на промерзле поле стадіону в Тирані! Як виявилося – раділи даремно.

Албанці вгризалися в замерзлий газон (це було 17 грудня 1967 року), як в останню лінію оборони власної Батьківщини. Вони виносили м’яч в аут, нещадно косили німців, а у кінці навіть завдали два удари по воротах збірної ФРН. Але результат – нульова нічия – увічнив стійкість господарів, піжонство гостей і залишив Мюллера з Беккенбауером без зоряної години ще на 4 роки.

Усі матчі групи 4

9 квітня 1967, Дортмунд. ФРН – Албанія 6: 0 (5ʹ, 23ʹ, 73ʹ Г. Мюллер 1: 0, 2: 0, 3: 0, 77, 78ʹ Лор 4: 0, 5: 0, 80 – пен. Г. Мюллер 6: 0).

3 травня 1967, Белград. Югославія – ФРН 1: 0 (67ʹ Скоблар 1: 0).

14 травня 1967 Тирана. Албанія – Югославія 0: 2 (22ʹ, 56ʹ Замбата 0: 1, 0: 2).

7 жовтня 1967, Гамбург. ФРН – Югославія 3: 1 (10ʹЛор 1: 0, 46ʹ Замбата 1: 1, 80ʹ Г. Мюллер 2: 1, 86ʹ Зеелер 3: 1).

12 листопада 1967, Белград. Югославія – Албанія 4: 0 (44ʹ Спреко 1: 0, 52ʹ Осім 2: 0, 70ʹ Лазаревич 3: 0, 82ʹ Осім 4: 0).

17 грудня 1967, Тирана. Албанія – ФРН 0: 0.

Підсумкова таблиця групи 4

Група 5. From Hungary and Hungry

П’ята група стала єдиною в цьому відбірковому циклі, де явний фаворит – бронзовий призер останнього Кубка Європи – збірна Угорщини спокійно розібралася зі своїми конкурентами.

Вартим уваги був перший матч в цій групі – в ньому дебютував за збірну Нідерландів і одразу ж відзначився забитим м’ячем майбутня зірка «Аякса» і «Барселони» Йохан Кройф. Завдяки юному даруванню, голландці були навіть близькі до сенсації, але досвід і клас угорців узяли своє – забивши два голи в останні 20 хвилин матчу, гості здобули в Роттердамі нічию.

За великим рахунком, такий початок зберігав для збірної Нідерландів примарні шанси втрутитися у боротьбу за путівку на ЄВРО-1968. Футболісти з Країни тюльпанів легко обіграли на своєму полі данців, але оступилися на збірній соціалістичної Німеччини. Ведучи в рахунку 3: 2, за 15 хвилин до закінчення матчу голландці, вже за традицією, не дотерпіли і пропустили два м’ячі від Френцеля. Зовсім же «поставив на місце» молоду збірну Нідерландів наступний матч у Будапешті – за півгодини угорці забили два м’ячі, і навіть пропустивши після перерви, спокійно довели гру до необхідного результату.

Обігравши після цього данців в гостях і збірну Німецької Демократичної Республіки на своєму полі, угорці вирішили усі питання по просуванню в наступний етап Чемпіонату Європи, залишивши право усім трьом суперникам вирішувати в очних поєдинках, хто сильніший.

Сильніше, як це не парадоксально, виявилися східні німці. Вони вдома обіграли усіх, включно з угорцями. Хоча, якщо бути відвертим, в Лейпціг приїхали не зовсім ТІ угорці, та й з мотивацією у них було не дуже – окрім завдання виходу на Чемпіонат Європи, більшість європейських команд вимушена була в паралельних поєдинках вирішувати завдання попадання на турнір Олімпіади-68. Хоч би як там було, а «демократичні» німці стали другими, незважаючи на те, що програли в гостях Нідерландам. Єдиний гол у «помаранчевих» забив… так, білявий юнак Кройф.

Усі матчі групи 5

7 вересня 1966, Роттердам. Нідерланди – Угорщина 2: 2 (35ʹ Пійс 1: 0, 54ʹ Кройф 2: 0, 70ʹ Молнар 2: 1, 86ʹ Мессей 2: 2).

21 вересня 1966, Будапешт. Угорщина – Данія 6: 0 (1ʹ Альберт 1: 0, 9ʹ – пен. Мессей 2: 0, 14ʹ Бене 3: 0, 30ʹ Альберт 4: 0, 36ʹ Фаркаш 5: 0, 83ʹ Варга 6: 0).

30 листопада 1966, Роттердам. Голландія – Данія 2: 0 (58ʹ Сварт 1: 0, 73ʹ Ван Дер Кейлен 2: 0).

5 квітня 1967, Лейпціг. НДР – Нідерланди 4: 3 (10ʹ Мюлдер 0: 1, 12ʹ Кейзер 0: 2, 50ʹ Фогель 1: 2, 62ʹ Френцель 2: 2, 65ʹ Кейзер 2: 3, 78ʹ, 85ʹ Френцель 3: 3, 4: 3).

10 травня 1967, Будапешт. Угорщина – Голландія 2: 1 (8ʹ – пен. Мессей 1: 0, 30ʹ Фаркаш 2: 0, 63ʹ Суурбір 2: 1).

24 травня 1967, Копенгаген. Данія – Угорщина 0: 2 (30ʹ Альберт 0: 1, 70ʹ Бене 0: 2).

4 червня 1967, Копенгаген. Данія – НДР 1: 1 (5ʹ Лоу 0: 1, 65 – пен. Б’єрр 1: 1).

13 вересня 1967, Амстердам. Нідерланди – НДР 1: 0 (2ʹ Кройф 1: 0).

27 вересня 1967, Будапешт. Угорщина – НДР 3: 1 (9ʹ, 48ʹ, 50ʹ Фаркаш 1: 0, 2: 0, 3: 0, 58ʹ Френцель 3: 1).

4 жовтня 1967, Копенгаген. Данія – Голландія 3: 2 (43ʹ – пен. Б’єрр 1: 0, 54ʹ Сондергаард 2: 0, 74ʹ Б’єрр 3: 0, 83ʹ Суурбир 3: 1, 85ʹ Ізраїль 3: 2).

11 Жовтня 1967, Лейпціг. НДР – Данія 3: 2 (25ʹ Диреборг 0: 1, 35ʹ – пен. Кюрнер 1: 1, 38ʹ Сондергаард 1: 2, 59ʹ, 73ʹ Панкау 2: 2, 3: 2).

29 жовтня 1967, Лейпціг. НДР – Угорщина 1: 0 (51ʹ Френцель 1: 0).

Підсумкова таблиця групи 5

Група 6. Ви нам – скільки зможете, ми вам – скільки хочемо!

Шоста група стала найрезультативнішою у відбірковому циклі до ЄВРО-68. Італійці, румуни, швейцарці і кіпріоти (останні, якщо відверто, в якості пасивної сторони) набили у ворота суперників 55 м’ячів в 12 матчах! Більше усіх в цьому відношенні відзначилися футболісти зі збірної Румунії – 18 забитих м’ячів. Щоправда, з них одразу 12 – у ворота кіпріотів. Суперники ж румунів – Італія і Швейцарія – «відвантажили» супротивникам по 17 м’ячів, у тому числі сумарно 14 – самим румунам.

А почалося все з розвеселої гри у Бухаресті, де у складі румунської збірної проти швейцарців дебютував маловідомий тоді нападник Мірча Луческу. Спочатку у своєму клубі Мірча – тоді ще не «Містер» – був правим нападником. Але у збірній Румунії вже був маститий правий нападник Пиркалаб. Тому після виклику в першу команду країни молодий Луческу повинен був за пару тижнів навчитися «вішати» з лівої ноги. Як сам він потім згадував, удари і навіси лівою він відпрацьовував в душовій гуртожитку… Хоч як би там було, а дебют Мірчі за збірну вдався – чотири паси Луческу з його лівого флангу призвели до розгромного рахунку 4: 0. Двічі партнери завершували комбінації точними ударами, ще двічі після загострень Луческу суддя призначав пенальті, які чітко реалізував Фрациле. Спробуй скажи після цього, хто ж таки дебютував в ході ЄВРО-68 успішніше – Кройф чи Луческу.

Втім, вже за три тижні в Неаполі веселощі з румунів як рукою зняло. Негостинні італійці почастували збірну Румунії своєю улюбленою стравою – «катеначчо». Термін цей, що найточніше перекладається українською як «забиті двері», заслуговує окремої згадки.

Тактика «катеначчо» виникла як відповідь тактичній схемі 4–2–4, коли суперник атакував відразу чотирма нападникими – двома крайніми по бровкам поля (інсайди) і двома центральними (власне форварди). Ефективно протистояти такій потужній атаці (що небезуспішно застосовувалася довгі роки, до слова, і збірною СРСР), дозволяв захист з п’яти чоловік. До традиційних трьох захисників додавалися ще двоє що прикривали безпосередньо бровку і витісняли зі своєї половини поля інсайдів суперника або сковували їхні дії, розташовуючись на краях захисної лінії. Ці захисники, при переході з оборони в атаку, втікаючи вперед першими, дістали назву «вінгери» або «крила». В результаті чисельної переваги перед своїми воротами, один із захисників був позбавлений необхідності йти один в один з кимось із суперників. Він ставав вільним або «ліберо». Частіше за усе ліберо розташовувався позаду лінії з чотирьох своїх колег і мав можливість «підчищати» за партнерами, вільно переміщаючись по ширині поля.

Помилковим є висловлювання, що «катеначчо» з’явилося в Італії і саме на першості 1968 року. Тактика була придумана ще до війни швейцарцем Карлом Раппаном, а в 60-ті узята на озброєння провідними італійськими клубами. Завдяки «катеначчо» спочатку «Мілан», а потім «Інтернаціонале» стали беззастережними лідерами європейського клубного футболу, вигравши за десять років п’ять Кубків Чемпіонів та три Континентальних кубки. Не варто також вважати, що тактика «катеначчо» була властива далеким шістидесятим. Багато італійських клубів, особливо на міжнародній арені продовжують сповідувати цю оборонну модель. Вона ж через сорок років принесла успіх зовсім іншій європейській збірній, а саме Греції. Але це вже зовсім інша історія.

А доки ж італійці, обігравши румун 3: 1, продовжили серію своїх перемог матчем на Кіпрі. Нехай їхня перемога (2: 0) і виглядала набагато скромніше, ніж розгроми, що вчиняла мирним кіпріотам збірна Румунії, проте, свої два очки вона принесла.

У першому ж матчі швейцарці, що скучили за грою, продемонстрували, що теж не проти порадувати своїх уболівальників великою кількістю забитих м’ячів. Румунам вони відважили їх цілих сім за неповних сімдесят хвилин. Після цього шанси румунів на продовження боротьби в наступному етапі серйозно ніхто не розглядав, тим паче, що через місяць команда Луческу повторно програла італійцям, цього разу удома.

Збірні Швейцарії і Італії, що довгий час йшли без втрат, повинні були з’ясувати стосунки в листопаді-грудні 1967-го. Матч у Берні переможця не виявив: на два голи господарів італійці відповіли двома голами Ріви. А перед самим Різдвом блакитні розгромили Швейцарію 4: 0.

А навіщо взагалі, запитаєте ви, італійцям було грати цей відбір? Адже вони, як відомо, були господарями ЄВРО-68. Вся річ у тому, що звична нам система розіграшів, за якої команда-організатор автоматично є учасником фінального турніру, була введена лише у 1980 році, коли число команд-фіналістів зросло до восьми. У шестидесятих же все було навпаки: місце проведення фінального турніру визначалося жеребкуванням серед команд, що потрапили в півфінал. Таким чином, стартувавши восени 1966-го у відбірковому циклі, італійці могли лише мріяти, що прийматимуть фінал. До цього їм треба було зіграти ще немало важких матчів.

Усі матчі групи 6

2 листопада 1966, Бухарест. Румунія – Швейцарія 4: 2 (8ʹ Дридя 1: 0, 11ʹ – пен., 25ʹ, 38ʹ – пен. Фраціле 2: 0, 3: 0, 4: 0, 53ʹ Кінцль 4: 1, 70ʹ Одерматт 4: 2).

26 листопада 1966, Неаполь. Італія – Румунія 3: 1 (7ʹ Добрин 0: 1, 30ʹ Маццола 1: 1, 43ʹ ДіПаолі 2: 1, 67ʹ Маццола 3: 1).

3 грудня 1966, Нікосія. Кіпр – Румунія 1: 5 (31ʹ Піридис 1: 0, 49ʹ Дридя 1: 1, 51ʹ Луческу 1: 2, 65ʹ, 74ʹ Фрациле 1: 3, 1: 4, 82ʹ Дридя 1: 5).

22 березня 1967, Нікосія. Кіпр–Італія 0: 2 (76ʹ Доменгіні 0: 1, 88ʹ Факетті 0: 2).

23 квітня 1967, Бухарест. Румунія – Кіпр 7: 0 (4ʹ Луческу 1: 0, 15ʹ Мартинович 2: 0, 24ʹ Думітріу 3: 0, 47ʹ Іонеску 4: 0, 52ʹ, 77ʹ Думітріу 5: 0, 6: 0, 86ʹ Іонеску 7: 0).

24 травня 1967, Цюріх. Швейцарія – Румунія 7: 1 (12ʹ Кінцль 1: 0, 15ʹ, 32ʹ Квентін 2: 0, 3: 0, 47ʹ, 59ʹ Блаттер 4: 0, 5: 0, 63ʹ Одерматт 6: 0, 66ʹ Кінцль 7: 0, 70ʹ Добрин 7: 1).

25 червня 1967, Бухарест. Румунія–Італія 0: 1 (81ʹ Бертіні 0: 1).

1 листопада 1967, Козенца. Італія – Кіпр 5: 0 (12ʹ, 22ʹ Маццола 1: 0, 2: 0, 46, 55, 59ʹ Ріва 3: 0, 4: 0, 5: 0).

8 листопада 1967, Лугано. Швейцарія – Кіпр 5: 0 (30ʹ Блаттер 1: 0, 41ʹ Кінцль 2: 0, 55ʹ Блаттер 3: 0, 56ʹ – пен. Дюрр 4: 0, 72ʹ Одерматт 5: 0).

18 листопада 1967, Берн. Швейцарія–Італія 2: 2 (34ʹ Квентін 1: 0, 66ʹ Ріва 1: 1, 68ʹ Кінцль 2: 1, 85ʹ – пен. Ріва 2: 2).

23 грудня 1967, Кальярі. Італія – Швейцарія 4: 0 (3ʹ Маццола 1: 0, 13ʹ Ріва 2: 0, 45, 67ʹ Доменгіні 3: 0, 4: 0).

17 лютого 1968, Нікосія. Кіпр – Швейцарія 2: 1 (9ʹ Папайоту (автогол) 0: 1, 22ʹ Аспру 1: 1, 46ʹ Пападопулос 2: 1).

Підсумкова таблиця групи 6

Група 7. Закручений сценарій в «групі смерті»

Після вдалого виступу Люксембурга в попередньому розіграші Кубка Європи від нього чекали сюрпризів і в цьому турнірі. І хоча піддані Великого герцогства так і не змогли протиставити трьом грандам європейського футболу своїх хоч скількись серйозних аргументів, посильний внесок в з’ясування чвертьфіналіста від своєї групи вони все ж таки внесли.

Збірні Франції, Бельгії і Польщі, по черзі виграючи один у одного, очолювали гонку, змагаючись в тому, хто більше заб’є Люксембургу. Першими оступилися поляки, що не добилися проти команди цієї маленької країни нічого більшого, ніж нульова нічия. Розохочені цією невдачею, вже в наступному матчі футболісти збірної Польщі рознесли бельгійців, не стільки допомагаючи собі, скільки конкурентам-французам. Розв’язка настала восени 1967-го. І знову невдахою виявилася слов’янська команда: поляки програли вдома Франції 1: 4. Слабкою розрадою для симпатичної і результативної польської дружини стала виїздна перемога над бельгійцями 4: 2.

Фактично матч за перше місце в групі відбувся в Нанті 28 жовтня. Французи грали удома, мали запас очків і домашню гру проти Люксембурга в найближчому майбутньому. Бельгійцям же необхідно було неодмінно вигравати цей матч, а потім і наступний з тим же самим Люксембургом. Все розвивалося за сценарієм гостей: французи, що вийшли відстояти нічию, увесь матч стоїчно відбивалися, навіть після того, як на 37-й хвилині пропустили м’яч від Клайссена. Збірна Бельгії неодноразово могла розвинути свій успіх і забезпечити собі путівку в чвертьфінал Чемпіонату Європи, але, як часто буває, сталося все навпаки – за 6 хвилин до фінального свистка півзахисник збірної Франції Ербе втік до воріт суперника і зрівняв рахунок.

У подальших матчах обидві команди відвантажили Люксембургу по три м’ячі, але якщо для французів ця перемога стала тріумфальною, то бельгійцям вона принесла лише слабку розраду.

Усі матчі групи 7

2 жовтня 1966, Щецін. Польща – Люксембург 4: 0 (49ʹ Ярошик 1: 0, 54ʹ Ліберда 2: 0, 73ʹ Гжегорчик 3: 0, 87ʹ Садек 4: 0).

22 жовтня 1966, Париж. Франція – Польща 2: 1 (26ʹ Ді Налло 1: 0, 61ʹ Гжегорчик 1: 1, 85ʹ Лек 2: 1).

11 листопада 1966, Брюссель. Бельгія – Франція 2: 1 (51ʹ, 54ʹ Ван Гімст 1: 0, 2: 0, 67ʹ Лек 2: 1).

26 листопада 1966, Люксембург. Люксембург – Франція 0: 3 (8ʹ Ербе 0: 1, 40ʹ Рівельї 0: 2, 41ʹ Лек 0: 3).

19 березня 1967, Люксембург. Люксембург – Бельгія 0: 5 (19ʹ Ван Гімст 0: 1, 30ʹ Штокман 0: 2, 36ʹ Ван Гімст 0: 3, 59ʹ, 73ʹ Штокман 0: 4, 0: 5).

16 квітня 1967, Люксембург. Люксембург – Польща 0: 0.

21 травня 1967, Хожув. Польща – Бельгія 3: 1 (28ʹ, 41ʹ Любанські 1: 0, 2: 0, 52ʹ Пейнс, 2: 1, 72ʹ Шолтисик 3: 1).

17 вересня 1967, Варшава. Польща – Франція 1: 4 (13ʹ Ербе 0: 1, 26ʹ Брихчі 1: 1, 33ʹ Ді Налло 1: 2, 63ʹ Гі 1: 3, 85ʹ Ді Налло 1: 4).

8 жовтня 1967, Брюссель. Бельгія – Польща 2: 4 (15ʹ Девриндт 1: 0, 26ʹ Змієвські 1: 1, 35ʹ Девриндт 2: 1, 45ʹ Брихчі 2: 2, 51ʹ, 70ʹ Змієвські 2: 3, 2: 4).

28 жовтня 1967, Нант. Франція – Бельгія 1: 1 (37ʹ Клайссен 0: 1, 84ʹ Ербе 1: 1).

22 листопада 1967, Брюгге. Бельгія – Люксембург 3: 0 (62ʹ Тіо 1: 0, 66ʹ Клайссен 2: 0, 76ʹ Тіо 3: 0).

23 грудня 1967, Париж. Франція – Люксембург 3: 1 (42ʹ, 47ʹ, 53ʹ Любе –0, 2: 0, 3: 0, 85ʹ Клейн 3: 1).

Підсумкова таблиця групи 7

Група 8. 130 тисяч розчарованих шотландців

Відбір на європейський чемпіонат у восьмій групі став ні чим інакшим, як розіграшем Чемпіонату Великобританії. Зараз подібне досить важко собі уявити, але в п’ятдесятих, та і шестидесятих роках ця схема влаштовувала як самих британців – одна з їхніх збірних отримувала гарантоване місце в наступному колі змагань, – так і усю іншу Європу, оскільки отримати в суперники по групі родоначальників футболу означало суттєво зменшити свої шанси на успіх.

Потрібно відзначити, що на відміну від інших груп, де розклад матчів складався за домовленістю сторін з урахуванням кліматичних умов, розкладів внутрішніх чемпіонатів і так далі, на Британських островах ігри проходили в визначені дні за круговою системою. Основними конкурентами, як і передбачалося, для англійців стали шотландці. І хоча горяни почали турнір не дуже упевнено (нічия в Кардіффі була здобута на передостанній хвилині, а перемога вдома над збірною Північної Ірландії виявилася мінімальною), інтригу закрутив матч на лондонському стадіоні «Уемблі». 15 квітня 1967 року у присутності ста тисяч глядачів шотландці, що назвали потім цей матч «наш Кубок світу», виграли у збірної Англії 3: 2. Варто зазначити, що тренер англійців Альф Рамсей виставив на цю гру точнісінько той склад, який приніс команді перемогу над збірною ФРН у фіналі недавнього Чемпіонату світу.

Після гри стадіон «Уемблі» піддався справжньому погрому: на поле прорвалися шотландські фани, які розірвали сітку і розламали ворота на сувеніри. Ще й більше того, багато ентузіастів забирали з собою шматки дерну з поля, на якому їхня команда перемогла ненависних англійців, що носили у той час звання чемпіонів світу. З цього приводу у Володимира Висоцького є пісня, героєм якої є Роберт Мур – зірка «Вест Гему» і збірної Англії, в якого на сувеніри «зірвали шляпу» і «одгризли годинник».

Захват перемогою, а можливо, зайва самовпевненість зіграли проти збірної Шотландії в наступному матчі. Шотландці програли у Белфасті (0: 1) і знову опинилися серед тих, хто має наздоганяти. І знову доля путівки в чвертьфінал повинна була вирішуватися в особистій зустрічі, цього разу в Глазго. Цей матч увійшов до історії розіграшів Кубка Європи як найвідвідуваніший. Згідно з офіційними даними, на ньому було присутньо 134 тисячі 461 глядач. Яке ж було їхнє розчарування, коли гості з півдня не лише відкрили рахунок, але і практично усю гру змогли спокійно стримувати атаки шотландців. Максимум, чого добилися горяни – це зрівняти рахунок. Чемпіони ж світу продовжили свою переможну ходу за Кубком Європи.

Усі матчі групи 8

22 жовтня 1966, Кардіфф. Уельс – Шотландія 1: 1 (77ʹ Дейвіс 1: 0, 86ʹ Лоу 1: 1).

22 жовтня 1966, Белфаст. Північна Ірландія – Англія 0: 2 (40ʹ Хантів 0: 1, 60ʹ Пітерс 0: 2, видалений Фергюссон 89ʹ).

16 листопада 1966, Глазго. Шотландія – Північна Ірландія 2: 1 (9ʹ Ніколсон 0: 1, 35ʹ Леннокс 1: 1, 40ʹ Мердок 2: 1).

16 листопада 1966, Лондон. Англія – Уельс 5: 1 (30ʹ, 34ʹ Херст 1: 0, 2: 0, 36ʹ Дейвіс 2: 1, 43ʹ Б. Чарльтон 3: 1, 65ʹ Хеннесі (автогол) 4: 1, 84ʹ Д. Чарльтон 5: 1).

12 квітня 1967, Белфаст. Північна Ірландія – Уельс 0: 0.

12 квітня 1967, Лондон. Англія – Шотландія 2: 3 (27ʹ Лоу 0: 1, 78ʹ Леннокс 0: 2, 84ʹ Д. Чарльтон 1: 2, 87ʹ Маккаліуг 1: 3, 88ʹ Херст 2: 3).

21 жовтня 1967, Кардіфф. Уельс – Англія 0: 3 (34ʹ Пітерс 0: 1, 87ʹ B. Чарльтон 0: 2, 90ʹ – пен. Болл 0: 3).

21 жовтня 1967, Белфаст. Північна Ірландія – Шотландія 1: 0 (69ʹ Клементс 1: 0).

22 листопада 1967, Лондон. Англія – Північна Ірландія 2: 0 (43ʹ Херст 1: 0, 62ʹ B. Чарльтон 2: 0).

22 листопада 1967, Глазго. Шотландія – Уельс 3: 2 (16ʹ Гілзен 1: 0, 18ʹ Дейвіс 1: 1, 57ʹ Дурбан 1: 2, 65ʹ Гілзен 2: 2, 78ʹ МакКіннон 3: 2).

24 лютого 1968, Глазго. Шотландія – Англія 1: 1 (19ʹ Пітерс 0: 1, 39ʹ Х’юз 1: 1).

28 лютого 1968, Рексхем. Уельс – Північна Ірландія 2: 0 (75ʹ Ріс 1: 0, 84ʹ Дейвіс 2: 0).

Підсумкова таблиця групи 8