Вихід V
Голохвостий, Проня, Настя і Наталка.
Голохвостий (зуздрівши),А ось і вони з кумпанією. Ну, Голохвостий, держись!
Проня, Настя і Наталка мляво ідуть і прощаються з якимсь кавалером.
Голохвостий. Як би ето підойти похвисоніще, щоб так зразу шиком і пройняти? (Пробує кланятись).Ні, не так… (Обсмикує одежу на собі),
Проня (наближається; за нею подруги).Голохвастов, здається?
Голохвостий (підліта).Бонджур! Моє серце розпалилося, мов щипсі, поки я дожидав мамзелю!
Проня (манірно).Мерси, мусью! (До подруг).Таки дожидався: я нарочито проманіжила.
Голохвостий. Рекомендуйте мене, пожалуста, баришням! Хоч я і не знаю їх, но надєюсь, што ви не будете водить компанію лиш би з ким!
Проня. Разумєеться. Єто маї близькі приятельки і сасіди.
Голохвостий. Рикомендуюсь вам: Свирид Петрович Галахвастов.
Настя. Мені здається, що ми десь стрічались.
Голохвостий. Нічаво нєту вдивительного – міня знаєт увесь Київ чисто.
Наталка. Невже?
Голохвостий. Рішительно. Міня везде принімают как сваво, значить, без хвисона!
Проня. Там, верно, красавиць найшли порядошно.
Голохвостий. Што мне краса? Натирально, нерве дело ум і обхождєніє: делікатні хранцюзькі маньори, штоб вийшов шик!
Проня. Разумєеться, не мужицькі: фе! Мове жар!
Наталка (до Насті).Який він гарний!
Настя. Нічого собі; тільки штукований!
Наталка. А я вас сьогодні десь бачила.
Голохвостий. Я чоловік не очень дуже посидящий: люблю у праходку з образованними людьми ходить. Ноги чоловіку, видите, для того й дадені, штоб бити ними землю; потому вони і ростуть не з голови…
Наталка (до Насті),Який він розумний та гострий як бритва!
Проня (до подруг),А я ж вам не казала, що первий кавалер!
Голохвостий. Не вгодно лі, баришні, покурить папироски?
Наталка. Што ви, я не куру!
Настя. І я ні; та чи пристало ж баришням?
Голохвостий. Перва мода!
Проня. А ви не знаєтьо? Дайте мінє! (Закурює і закашлюється).
Голохвостий. Может, крепкі? Я, якшто дозволите, Проню Прокоповно, принесу вам натиральних дамських.
Проня. Мерси! То я ковтнула какось диму…
Наталка і Настя. Та киньте папироску, а то ще закашляєтесь.
Проня. Пусте! Я ще в пенціонє курила…
Голохвостий. Чим же мінє баришень прекрасних поштувати? Позвольте канахветок! (Вийми з кишені у піджаці).
Настя (до Наталки).Ач, який ввічливий!
Наталка. Настоящий хрант.
Беруть конфекти.
Проня (бере манірно одну).Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощов етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше люблю пальцини, нанаси…
Голохвостий. Сю минуту видно у вас, Проню Прокоповно, не простий, а образованний вкус!
Настя (до Наталки).Куди пак! Дома пироги з маком та вареники з урдою трощить, а тут – пальцини.
Наталка. Це на нас критика.
Голохвостий. Только дозвольте, Проню Прокоповно, то я вам етой всякой всячини цєлий воз притарабаню! Меня, знаєте, на Хрещатику, дак еті все купці делікатними матеріями – просто на руках носють. Бо я їм усєм дєнєг позичаю, і там перед началством звєсно – што, потому у меня будошник у струне! Дак уже все вони нападом: бери скольки хочеш, значить, етой погані – пальцин, кавунов, разних монпасье, мигдалу… Я вже просто одпрошуюсь, – што куда мінє ето переєсти все, потому луснуть, пардон, треснуть – як раз плюнуть, так нєт-таки – бери та бери! Как учеплються, то й береш, да й роздаєш уже усяким там разним, потому што пущай хоть на смєтник не викідають… Дак я вам цєлий воз…
Проня (ображено).Того, што на смєтник викидають?
Голохвостий. Што ви, Проню Прокоповно? І у думце не било! Як же, штоб я такой мамзелі – і непоштительство… Ну й гострі ж ви! Язика з вами, представте собі, нужно держать, як у часте, на замку!
Проня. Ви так і понімайте!
Голохвостий. Ах, ах! Да я з своей сторони при полном акорде, лиш би з вашей сторони не було нікакого мнєнія.
Проня. Другим, можеть, необразованним што вгодно з губи плюнь, бо понятія нікоторого не імєють; а я в пенціонє все науки проізошла.
Голохвостий. Пардон, єй-богу, пардон! Потому у міня з язика, как з колеса в млине, так што-небудь і ляпне!
Настя (до Наталки).Ходім додому, бо ця витрішкувата чапля почала з своїм пенціоном, як дурень з торбою…
Наталка (до Насті).Це вона нам вибива очі!
Настя. Приндя чортова! (До Проні).Добраніч вам!
Наталка. Ходім уже!
Голохвостий. Што ж, баришні, так сейчас домой? Хадьомте у праходку: при мєсяце такой шик!
Настя. Ні, спасибі вам, ходіть здорові самі вже!
Наталка (до Проні).Прощайте, нам не затиняйте, а ми вам не мішаємо!
Проня. Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка!
Наталка. Нічого, ваш кавалер позбирає… докласти вам воза!
Пішли.
Вихід VI
Проня й Голохвостий.
Проня (вслід).А дулі не скушаєте? Ач, копилять як губи! З меня только хворму беруть, а од них усєх гнилицями так і тхньоть!
Голохвостий. Ну й ловко ж ви їх одбрили! Ех, Проню Прокоповно, розумні ви, – без мила голите.
Проня. Якби мінє модніща публика, то я б себя показала! А то з кєм тут зайтись – необразованність одна! От только з вами і маєш приятность!
Голохвостий. Натирально, куди їм усєм до вас? Всьо равно, што, примєром взять, – Мусатов і хранцюзька помада.
Проня. Мерси.
Голохвостий. А в тіятрі любите?
Проня. Знаєте, акробати занятніщі мінє: такії красиві мущини. Я було как пойду, то так стрівожусь за них, што цєлу ноч не сплю!
Голохвостий. Так ви б у таком разе гулять виходили, то я б мог хоч цєлую ноч трудиться проходкою!
Проня. Ноччю? Што ви? Страшно, штоб, бува, какой оказії не вийшло… ви мущина, а я баришня. Вот удньом так я люблю гулять у царському саду з книжкою безпременно, бо так приятно під дубом романа читати.
Голохвостий. А ви які читали?
Проня. «Єруслана Назаровича», «Кровавую звєзду», «Чорний гроб»…
Голохвостий. Да, ето занятні, но я вам рикомендую адин раман… вот раман, так раман… «Битва руських з кабардинцями» – а-ах! Або – «Матильда – чилі хранцюзька гризетка», або теж «Безневинна дівиця, чилі любов ухитриться». Антіресні, доложу вам! Не видержиш дочитати!
Проня. Ах, я такії люблю ужасть как: штоб про таку любов писалось, штоб як смола кипєла!
Голохвостий. Да, штоб аж волос смалила!
Проня. Ах, ето ужасно жорстоко…
Голохвостий. Так только здайоться-кажеться, а потом дуже прекрасно. От тольки, Проню Прокоповно, про любов би-лучче самим рамана завить.
Проня. Конечно, занятніще, єжелі особливо кавалер душка…
Голохвостий (кашлянув).Проню Прокоповно! Дозвольте спросить, какоє такоє ви обо мне понятіє держите?
Проня (манірно).Што ж ето ви допитуєтесь? Мінє соромно… Я баришня. (Набік).Ага! Дочекалась-таки!
Голохвостий. Што ж, што баришня, ето нічаво, ето чистиє пустяки!
Проня. Я і понятія у цім нікоторого не імію…
Голохвостий. Єй-богу, не безпокойтесь!
Проня. Ви мінє такого жару укидаєте, што я просто шарєю… Хіба не знаєте, як безневинній дівиці стидно…
Голохвостий. Коли без етого никак нельзя обойтиться: все равно прийдьоться…
Проня. Ах, не говоріть мінє про любов… А я до вас ужасть как… Только, будь ласка, не говоріть, пожалуста, про любов, потому ето шкандаль…
Голохвостий. Што ви? Я, значить, прошу вашу руку і серце.
Проня. Мерси! Только тут ноччю… при мєсяцє… так мінє моторошно цеє слухать, аж сердце тьопається… Ви завтра приходьте до нас предложеніє дєлать…
Голохвостий (цілує руку).Я только боюсь ро-дителів ваших, а то б давно зайшол…
Проня. Єжелі што я согласна, то вже небезпременно…
Голохвостий. Ви мінє как води цілющої на рани злили, моя зозулечко. (Цілує).
Проня. Ах, не можу! Тікать нужно! Приходьте ж завтра безпременно; я вас адрикамендую, а ви і предложеніє зробите…
Голохвостий. Прийду, прийду, моя канахветочко!
Проня. Душка! (Цілує хутко Голохвостого і біжить до хвіртки).Ламур! (Вибіги).
Вихід VII
Голохвостий сам.
Голохвостий. Бон-бон! (Підскакує).Трам-тара-ра, ура! Наша взяла! Поздравляєм вас, Свириде Петровичу! Виграли справу! Проня, значить, тут. (Показує кулак).Старі, правда, не спротивляться, потому потурають дочке у всьом. Тільки ж і гидка! Ой гидка! Да ще лізе цілуватись! Надо будєть купить доброго мила, штоб замивать після неї губи… Але зате ж все моє! От уджиґну! Годі вам, Свириде Петровичу, тепер зайцем бути, – буде, доволно! Можно будєть і самому зайців ловити, а особливо куріп'яточок… хр-р-р… Хап – і єсть! Хап – і єсть!
Вихід VIII
Голохвостий і Галя.
Галя (іде з кошиком, придивляється).От як ми опізнилися на старім городі з мамою, уже й розійшлися всі на нашім кутку… Ні, он хтось стоїть, чи не Степан? (Зближається, щоб трохи роздивитись).
Голохвостий (зуздрівши).А, на ловця й звір біжить. (Підліта).Ціп-ціп, куріпочко!
Галя. Ой, це чужий хтось! (Хоче тікати, але Голохвостий заступа дорогу).
Голохвостий (придивившись).Господи! Це ж та сама красунечка, що я коло Владимира бачив! От ціпонька! (До неї).Не тремтіть-бо: чого лякатись, моя зозулечко, – хіба з'їм?
Галя. От, єй-богу, коли не пустите, то калавур закричу і будошника покличу.
Голохвостий. Вигадайте! Тольки крикніть, то я такого наговорю, што зараз і в часть вас посадять.
Галя. За що? Що ви ґвалтуєте серед ночі, то я маю сидіти?
Голохвостий. Слухайте, серденько, не лементуйте, бо я тольки поговорить хотів з вами, моя зірочко красна. Як повидів я вас коло Владимира, то з тієї ночі і пропадаю, – просто вхопили моє серце щипцями, гвоздком у голові сидите, хоч і бритви не бери в руки!
Галя. А справді, це той самий… Бачите: ганяли, ганяли там, та й тут переступаєте дорогу; сорому нема, а ще панич!
Голохвостий. Да коли улюбльон, да так улюбльон, що хоч візьміть в руки піштолєта і простреліть тут грудь мою!
Галя. Так і повірили! Шукайте собі панночок!
Голохвостий. Дави луччі за самих найкращих панночок; ви просто така ціпонька, що аж слина котиться, – вірте!
Галя. Хороша пороша, та не для вас!
Голохвостий (розпалюючись).Чого ж так – не для мене? Яка ти строга, нелюб'язна! Да у мене, голубочко моя, всякого добра – паровицями, да я озолочу тебе, брильянтами обсиплю на весь Київ…
Галя. Обсипайте кого іншого, а мені вашого золота не треба.
Голохвостий. Да хіба я разві поганий? Придивись, пожалуста, первий хвисон…
Галя. Та що – що гарні!
Голохвостий (бере її за руки).Серденько, пу-колько моя! Улюбись у мене, бо, єй-богу, застрелюсь отут зараз перед тобою, щоб тобі напасть зробить!
Галя. Ой, що ви кажете?
Голохвостий. Потому хоч ножницями перетни моє серце, то там тільки одна любов стримить…
Галя. Пустіть же, якщо любите, бо, боронь боже, хто здиба, то буде лихо…
Голохвостий. Ніхто не здиба! Куріпочко моя! (Обніма).
Галя. Пустіть-бо! Так не годиться! Бач який! Пустіть, бо кричатиму!
Голохвостий (притиски ще більше),У-ух! Пропав я! Пожар!
Вихід IX
Ті ж і Секлита.
Секлита (зуздрівши).А то що, Галька? З паничем? Ой лихо моє! Ой нещастя моє! Добігалась, каторжна! От і устерегла! Ах ти подла! (Підскакує до Галі).
Голохвостий оторопів.
Галя (плачучи).Мамо! Начепився, хто його зна хто й звідки, та й ґвалтує, як розбишака…
Секлита. Як! Хто його знає? А ти не знаєш – свята та божа! Ах, обманщиця чортова, матері хочеш очі одвести? Так і повірили!
Тим часом Голохвостий, оправившись, хоче тікати. Секлита його за поли.
А ти, паничу, куди? Навтікача? Ні, з моїх рук так не вийдеш! Я за свою дочку тобі очі видеру з лоба!
Голохвостий (замішавшись).Хіба це ваша дочка?
Секлита. А то ж чия?
Голохвостий. На вас анітрішечки не похожа, у неї голосок, як соловейко в лузі, а ви як з бочки гуркаєте!
Секлита. Ах ти, харцизнику! Ти ще сміятись здумав? Наробив бешкету та й зуби скалить!
Голохвостий. Та не зіпайте так, бо всіх кожум'яцьких собак збентежите!
Галя. Мамо, голубочко, киньте його! Не робіть слави! Єй-богу, начепився вперве!
Секлита. Заступаєшся! Геть мені зараз додому! Ще на губах молоко не обсохло, а вона уже з хлопцем обнімається. Я тобі дома обірву оті патлі, сибірна!
Галя (плаче).За віщо ви, мамо? Хіба я винна?
Голохвостий (набік).Як би його вирватись від цієї відьми? От влопався!
Секлита (до Галі).Іди звідси! Не слинь мені! Дома побалакаємо!
Галя відходить плачучи.
Вихід X
Секлита і Голохвостий.
Голохвостий кинувся було тікати, але Секлита не випустила піджака, так що він аж злетів з одного рукава. Секлита тоді вхопила обома руками за жилетку.
Секлита. А куди, каторжний? Щоб ще такого шелихвоста не вдержати, та не була б я Секлита Лимариха!
Голохвостий. Що ви? Чи при своїм умі? Не робіть, пожалуста, шкандалю! (Все позира на дім Сірків).Я вам заплачу, я багатий…
Секлита (ще дужче).А щоб ти не діждав, щоб я за дочку гроші брала? Щоб я рідну дитину продавала? Не діждеш! Не втечеш! Не пущу! У мене одна дитина, як одно сонце у небі! Нащо ти зводиш її з ума?!
Голохвостий (набік).От репетує бісова баба; розбудить усю вулицю! (До неї).Та я, єй-богу, не чіпав вашої дочки – тільки побалакав.
Секлита. Брешеш, нащадку іродів! Сама бачила, як обнімались! Знаю я вас, паничів! Знаю, як ви обдурюєте та з ума зводите дівчат!
Голохвостий. Та щоб я луснув, коли зводив!
Секлита. Докажи, докажи! Я не повірю твоєму слову: твої слова гнилі, як яблука! Ти харциза, волоцюга!
Голохвостий. Та що ж ви лаєтесь? Я не перекупка: обманювати не буду! Од вас не можна ні одпроситись, ні одмолитись!
Секлита. Ти думаєш, що як я перекупка, то мене можна й зневажати? Я на шаг обдурю, а на карбованця вам, сибірним, правди скажу! От що! Хай збереться хоч уся вулиця, а Секлита за себе й за свою дочку встоїть. Стріляй на мене, а я таки на своєму стану, за правду стану! (Б'є кулаком об кулак).Коли зачіпаєш, то зачіпай чесно: не безчесть мене й моєї дочки, бо ми тобі не іграшка!
Голохвостий (набік).От, не вирвусь! (До Сек-лити).Та, присяйбі, і не думав безчестити! (Хоче знову вирватись).
Секлита. Не пручайсь! Не пущу! Ґвалт, ґвалт! Поліція! Поліція! Квартальний!
Голохвостий (набік).Ой пропав я! (До Секлита).Цитьте! Не кричіть-бо!
Секлита. Що-бо? Кричу, бо маю право! Поліція, поліція!
Голохвостий (набік).Потопить, бісова баба, чисто потопить! У Сірків уже й віконниця одчиняється! Господи, ну що його робити! (До Секлити).Слухайте сюди…
Секлита. Калавур!
Здалеку почувся свисток.
Голохвостий. Ой, поліція! Шкандаль! (До Секлити).Слухайте сюди, не кричіть: я всю правду скажу: ми любимось з вашою дочкою, тільки я чесне маю на думці: я її хочу сватати…
Секлита. Дури кого іншого, а не мене: знаємо ми вас, паничів!
Голохвостий. Та я не панич, а простий міщанин, – то тільки зверху на мені образованность!
Секлита. Брешеш!
Голохвостий. Та щоб я луснув… Недалеко тут мій дом! Я родич Свинаренків.
Секлита. Якого? Петра?
Голохвостий. Еге ж, Петрів племенник.
Секлита. Та хіба ж міщанину пристало бути свинею?
Голохвостий. Єй-богу, я вашу Галю люблю так, як золото, і хочу сватать, от хоч зараз оддайте, то візьму.
Секлита. Присягнись мені, ходім до церкви!
Голохвостий. Та чи я ж чоловіка вбив, щоб серед ночі присягати! Вірте мені, я чоловік благородний, образованний, і божусь, і присягаюсь, що не піддурюю; бодай я завтрішнього дня не діждав, бодай я завтра на своїх ремінних пасах повісився, бодай я зарізався в своїй хаті своєю бритвою, коли не вірите!
Секлита (бере грудку землі).Їж святу землю, то повірю! На, їж!
Голохвостий. Хіба ж я вовк, щоб їв землю?
Секлита. Їж, на їж, то повірю!
Голохвостий. Та мене ж од тієї землі скорчить, то і чоловіка вашій дочці не буде!
Секлита. Та ви брешете! Присягніться мені хоч на Братській!
Голохвостий. Нехай мене покарають всі печерські святі! Нехай мене покриє великий лаврський дзвін, коли я брешу
Секлита. Ні, таки присягніть навколішках до Братської!
Голохвостий (набік).От, не одсахнусь. (Стає на коліна).Ну, хай мене поб'є Братська божа матір, коли брешу!
Секлита. Ну, тепер вірю, тепер вірю!
Голохвостий (обтрушує штани; тихо).От іще через цю каторжну бабу бруки запачкав! (До неї).Так а незабаром до вас і на заручини.
Секлита. Про мене, просимо; тільки за моєю Галею нічого нема – знайте!
Голохвостий. Нащо мені? І свого досталь! Аби Галя!
Секлита. Так заходьте ж; раді будемо!
Голохвостий. А де ж ваша хата?
Секлита. Зараз за яром. Спитайте Секлиту Лимариху: увесь Подол зна. Глядіть же, не обдуріть; а то і живим не випущу! Од Лимарихи не сховаєтесь!
Голохвостий. Та буду ж, буду!
Секлита виходить.