Czcionka:Mniejsze АаWiększe Aa
то й скинули терпливість і покору,
як маску міма, геть з свого обличчя,
не хочете служити і коритись
тому, чиєї влади ваші душі
признати більш не можуть, проти кого
боротись вам велить сумління ваше!
Чи так я зрозумів тебе, мій отче?
Єпископ.
Так, лиш одно додати мушу я:
ми боремось в терпливості й покорі.
Неофіт-раб (упалим голосом).
І знов нічого я не розумію:
боротися в покорі. Що се значить?
Єпископ.
Ми боремося з духом, не з людьми.
Ми платимо покірно всі податки,
ми кесаря шануємо і владу,
не повстаєм ні словом, ані ділом
супроти них, а тільки князю тьми
ні жертви, ні поклонів не даємо.
Неофіт-раб.
А хто ж такі той кесар, тая влада?
Хіба ж вони не слуги слуг того,
кого ви князем темряви назвали?
Єпископ.
В той час, як служать ідолам, а в інший —
вони начальники, від бога дані.
Неофіт-раб.
Від бога? Від якого?
Єпископ.
Бог єдиний
на світі є, бог Слово, бог Любов.
Бог триєдиний, Батько, Син і Дух.
Неофіт-раб.
То се він дав і кесаря, і владу
преторіанську та патриціанську,
і владу над рабами багачів?
Єпископ.
«Нема на світі влади, окрім тої,
що йде від бога». Бог є цар і пан
над усіма владиками земними,
вони в його руці, і він помститься
над ними за неправду, а не ми.
«Мені належить помста», – каже Вічний.
Неофіт-раб.
Коли ж та помста?
Єпископ.
Хто збагнути може
шляхи господні?
Неофіт-раб.
Може, аж тоді,
як царство боже стане по всім світі,
коли Христос на землю вдруге прийде?
Єпископ.
Тоді напевне буде божий суд.
Неофіт-раб.
А потім що?
Єпископ.
Одна отара буде,
єдиний пастир.
Неофіт-раб.
А при нім не буде
помічників, намісників господніх,
ніяких тих начальників над нами?
І вже тоді не будуть більше люди
у думці вільні, а в житті раби?
Єпископ.
Не знаю, сього слова нам не дано
від господа Христа й його посланців.
Неофіт-раб.
Отак?.. Про мене ж, хай воно й ніколи,
те царство боже, не приходить!
Старий раб (з невимовним жахом).
Боже!
Рятуй нас від гріха! Що він говорить?