Czcionka:Mniejsze АаWiększe Aa
і вже її ніхто не здійме з мене!
Месія.
У тебе мало віри. Якби ти
хоч зерня віри мала…
Міріам.
О, я вірю,
без краю вірю в тебе, сине божий,
та я не вірю в себе! Я не вірю,
щоб я могла твої слова прийняти.
Месія.
Таке смирення гірше від гордині.
Міріам.
О, сто раз гірше, я те добре знаю,
і з того розпач мій.
Месія.
Ти не наводь
обмови зайвої на власну душу, —
такою чорною вона не може бути.
Міріам.
О ні, учителю, вона чорніша,
ніж хата-пустка, що після пожежі
чорніє порожнечею. Вода
твоїх речей, цілюща та живуща,
душі моєї вигоїть не може.
Вода боронить від огню живого,
згорілу ж хату дарма поливати.
Месія.
Та що тобі спалило душу, жінко?
Міріам.
Не знаю: чи ненависть, чи любов.
Месія.
Кого ж ненавидиш ти?
Міріам.
Ворогів.
Месія.
Своїх?
Міріам.
Твоїх.
Месія.
Я їх казав любити.
Міріам.
А я люблю… не їх.
Месія.
Вони для тебе,
як і для мене, ближні.
Міріам.
Але я
від них далека, наче від єхидни.
Месія.
Вони не відають, що творять.
Міріам.
І єхидна
несвідома, а всяк її розтопче,
як стріне на шляху.
Месія.
Якби єхидна
могла покинути свою отруту,
вона була б не гірша від голубки.
Міріам.
Але вона отрути не покине.
Месія.
Про царство боже на землі ти чула?
Міріам.
Та я ж тепер ніде його не бачу.
Месія.
Ти дивишся й не бачиш, маловірна.
Міріам.
О так, не бачу! Світло твого духа
мене сліпить. Чим ти мені ясніше,
тим душі ворогів мені темніші,
тим менш єхидна схожа до голубки.