Za darmo

Дві милі

Tekst
iOSAndroidWindows Phone
Gdzie wysłać link do aplikacji?
Nie zamykaj tego okna, dopóki nie wprowadzisz kodu na urządzeniu mobilnym
Ponów próbęLink został wysłany

Na prośbę właściciela praw autorskich ta książka nie jest dostępna do pobrania jako plik.

Można ją jednak przeczytać w naszych aplikacjach mobilnych (nawet bez połączenia z internetem) oraz online w witrynie LitRes.

Oznacz jako przeczytane
Czcionka:Mniejsze АаWiększe Aa

В церкві піднявся гомін. Люди заворушились. Уляна стояла на рушнику поруч із Дмитром. З олтаря вийшов священик. Він вже знав, що вийде якась притичина: Улянина мати приходила до його жалітись на Дмитра, але він не сподівався, щоб Уляна наробила такого глуму в церкві при людях.

– Дмитре, чи ти хочеш брати Уляну? – спитав у його батюшка.

– Ні, не хочу.

– З ким же ти думаєш вінчатись? – спитав батюшка.

– З Якилиною Бондарівною, – сказав Дмитро.

– Не вінчайте його, батюшко, з Якилиною, бо він обіцявсь мене сватать. Він мене піддурив, він мене обезчестив! – говорила Уляна, не оступаючись з рушника.

– Ти кого хочеш брати: чи Уляну, чи Якилину? – знов спитав батюшка в молодого.

– Якилину, – обізвався молодий, втупивши очі в поміст; йому було сором.

– А ти, Якилино, по добрій волі станеш під вінець з Дмитром? – спитав батюшка.

– По добрій волі, – насилу обізвалась Якилина.

– Оступись, Уляно, з рушника! Тут не твоє місце! – каже батюшка до Уляни.

– Батюшко! Я не оступлюсь. Тут моє місце, бо я вже з ним спізналась. Нехай зо мною вінчається, – сміливо сказала Уляна.