Czytaj książkę: «Вельветовий Кролик, або Як іграшки стають справжніми»

Жив-був собі Вельветовий Кролик, і спочатку він був просто неперевершеним. Він був пухкеньким та пухнастим, яким і належить бути кроликові, його шубка мала біло-коричневі плямки, вуса були зі справжніх ниточок, а вушка – з рожевого сатину. Різдвяного ранку, коли Кролик лежав на горі подарунків для Хлопчика з гілочкою гостролиста в лапках, він був просто чарівним.

Були там й інші подарунки: горіхи, і апельсини, й іграшковий паровоз, і мигдаль у шоколаді, і механічна мишка, та Кролик був найкращим. Принаймні кілька годин Хлопчик був від нього у захваті, а потім тітки та дядечки завітали на обід, і знову зашурхотіла упаковка, відкривались нові й нові подарунки, і в солодкому передчутті про Кролика забули.

Довгий час Кролик жив у шафі з іграшками або на підлозі дитячої кімнати, і ніхто про нього й не згадував. Він був від природи сором’язливим, і оскільки був усього-навсього з вельвету, деякі більш дорогі іграшки ставилися до нього з презирством. Механічні іграшки зі зверхністю дивилися на решту, вони були сповнені прогресивних ідей і вдавали, що вони справжні. Модель човна, яка пережила вже два сезони і втратила майже всю фарбу, перейняла їхній тон і ніколи не втрачала нагоди вжити якийсь технічний термін. Кролик нікого з себе не вдавав, оскільки не знав навіть, що існують справжні кролики, він думав, що всі вони так само як і він набиті тирсою, і він зрозумів, що тирса – щось застаріле, не варте згадки в такому витонченому суспільстві.