Czytaj książkę: «Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…»

Czcionka:

Анекдот – зброя народу.

(Вольтер).


Передмова

Український народний гумор є частиною української культури. Наша нація з давнини уміє щиро і доброзичливо сміятися над собою, над своїми вадами і дивацтвами.

Ну хто ще має такий всеперемагаючий оптимізм?! Сміємося, жартуємо, іронізуємо. Саме почуття гумору дозволяє залишатися «на коні» у будь-якій ситуації. Здоровий сміх можливо не вирішує наші проблеми, але значно полегшує і «розряджає» життєві ситуації.

Кажуть: «ДОБРЕ СМІЄТЬСЯ ТОЙ, ХТО СМІЄТЬСЯ ОСТАННІЙ». А мені здається, що ДОБРЕ СМІЄТЬСЯ І ТОЙ, ХТО ВМІЄ ЦЕ РОБИТИ ДОРЕЧНО!

Олексій Кононенко
Добре сміється той, хто сміється останній.

Квіточки життя

– Мамо, а чому братика лелека приніс, а мене в капусті знайшли?

– Не доніс тебе лелека…

Анекдоти про маленьких i великих

Мати до сина:

– Чи навчився чого нового в школі?

– Так. Навчився шепотіти.


Учитель:

– Сподіваюсь, я не побачу, як ти списуєш із чужого зошита.

– Я теж на це сподіваюсь.


– Тату, а що таке сумпіляція диреструктивних гентропанів?

– Де ти таке прочитав?

– Я це написав!


– Сину, звідки мама дізналася, що ти не купався?

Я забув намочити мило.


– Тату, дай десять гривень! – просить син.

– Навіщо?

– Дам бідній жінці, що на розі стоїть і просить.

– Чому це ти її раптом пожалів?

– Бо вона… цукерки продає.


– Навіщо людині зуби?

– Щоб їсти.

– А ще для чого?

– Щоб боліли.


– Діти, які ви знаєте приклади випадкового збігу обставин?

– У моїх тата і мами в один і той же день було весілля!


– Діти, запишіть речення: «Воли тягнуть плуга». Це активна форма. А хто скаже, як буде пасивна форма?

– Плуг тягне волів.


– Діду, ви колись були малим?

– Був.

– І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?


– Ось ти, Васильку, навіть рік чобітки не поносив і вже порвав. А я бувало по п'ять років носив!

– Щороку носили?

– Аякже! Щороку. На Різдво та на Великдень до церкви.


– Як тато сказав…

– Так по-маминому й буде!


– Мамо, наш тато йог?

– Звідкіля ти взяв?

– Він учора казав, що дві пляшки роздавив. Я сьогодні уважно придивився – навіть рук не порізав.


– Чоловік і жінка йдуть вбрід через потічок.

Посередині жінка спохопилася:

– А де ж наш Василько?

– Не переймайся! Я його за руку веду.


Батько наказав синові нікому не казати, що закололи кабана. Хлопчик пішов на вулицю, аж тут сусід:

– Багато сала було?

– Нема сала.

– А м’яса?

– І м’яса нема.

– І шкури нема? – усміхається сусід.

– Ну, шкура є… Тільки тоненька-тоненька…


Мама і діти сідають до столу обідати. Коли за вікном майнула сусідка.

– Діти, скажіть, що мене немає, – каже мати, ховаючись під стіл, – я поїхала.

Сусідка в хату:

– А де мати?

– А матері немає, – лепече найменшенький, – вона під стіл поїхала.


– Мамо, а татко себе молотком по пальцю вдарив!

– І що він казав?

– А лайку говорити?

– Ні.

– Тоді нічого.


– Наш син лінується, немов кіт. Байдикує цілими днями, лежить на канапі і дивиться крізь вікно на небо! Ким він виросте?

– Може, метеорологом?


– Тату, ти обіцяв на хокей сходити!

– Тато обіцяв, тато сходив.


Батько вчить сина рахувати. Посадив навпроти себе, наказав уважно слухати. Тоненько бекнув раз, потім бекнув нормально, а потім – басом.

– Скільки тут баранів бекало?

– Один!


Мама:

– Васильку, не гризи кістку, ти ж не собака! Віддай татові!


Мати з сином-підлітком зайшла до трамвая. Сіли. Хлопчик дістає сигарету, закурює. Літня жінка обурилась:

– Чому він курить? Тут же написано: «Курити заборонено!»

– І чого ви до дитини чіпляєтесь? Він ще читати не вміє!


– Мамо, а тато на роботі багато пише?

– Звідки ти взяв, синку?

– А чому ж він кожного ранку у тебе просить грошей на чорнило?


Розмовляють два старшокласники:

– Ну, як твоє перше побачення?

– Можна сказати, пройшло напівуспішно.

– Як це?

– Я прийшов, а вона ні.



– Мамо, мамо! До нашої квартири заліз якийсь незнайомець і бавиться з нашою нянею!

– Жах! Потрібно терміново телефонувати у міліцію!

– З першим квітня, мамулю! Насправді це не незнайомець, а наш татусь.


Синок запитує у батька:

– Тату, хлопця, який збирається одружитися, називають женихом, а як називають того, хто вже оженився?

– А оце слово, синку, тобі ще рано знати.


Жених запитує у молодшого братика своєї нареченої:

– І часто ти зазираєш у замкову шпарину в наших дверях?

– Ні, тільки тоді, коли туди не зазирають тато або мама.


– Мамо, знаєш, наша Марійка бачить у темноті!

– Звідки ти це взяв, синку?

– Вчора увечері, коли вони з дядьком Миколою сиділи в темній кімнаті, я чув, як вона його запитала, чому він не голений.


В купе поїзда мама образно пояснює синові, як з'являються діти:

– Береться глина, ліпиться заготовка, потім, коли її викупати в молоці, буде хлопчик, а коли у воді – дівчинка.

Молодий чоловік, звісившись із верхньої полиці, зацікавлено запитує:

– А що, старий спосіб відмінили?


Маленький хлопчик загубив маму у великому універмазі. Чергова докоряє йому:

– Хлопчику, маму потрібно завжди тримати за руку.

– Але ж у неї в руках було стільки речей…

– Тоді потрібно було триматися за спідницю.

– Я намагався, але не зміг дістати…


Вчитель написав у щоденнику: «Ваш Миколка дуже багато часу проводить із дівчатками, хоча я й намагаюся його від цього відучити».

Мати відповіла: «Коли ви знайдете дійовий спосіб, прошу повідомити мене, і я вживу його для Миколчиного батька».

Батько до сина:

– Ти чому мені грубіяниш? Я тобі батько чи ні?

– Ну, ти ребуси загадуєш, старий. Я звідки знаю?


Маленький хлопчик плаче на вулиці, його запитують:

– Хлопчику, чому ти плачеш?

– Мама назвала тата слоном, а татусь її куркою.

– Ну то й що?

– Так хто ж тоді я?


Мати запитує сина:

– Ну, що тобі сподобалося у зоопарку?

– Мені – тигр, а татові – кішечка.

– Кішечка? Яка ж у зоопарку кішечка?

– Я її не бачив, але тато сказав: «Яка гарненька кішечка тут квитки продає!»


Маленьку дівчинку запитують:

– У тебе є братик?

– Який ще братик?! Мене годувати нічим!


Батьки розлучаються. Суддя запитує малюка:

– Ти з ким хочеш залишитися?

– З тим, кому присудять телевізор.


Тату, а я знаю дуже смішний анекдот.

Так розкажи.

Не можу, я ще маленький.


– Що сьогодні вам задали додому? – запитує батько сина.

– Нічого.

– Жаль, – зітхнув татусь, – доведеться мити посуд.


– Тітонько, а кого називають красивими жінками? – запитує малюк-племінник.

– Запитай у мого чоловіка, твого дядька, він повинен знати, бо у нього дуже гарна жінка, – кокетливо відповідає тітка.

– А що, у нього є ще одна дружина, крім тебе?


Малюк запитує свого кошлатого татуся, який бренькає на гітарі:

– Тату, тату, а ким ти будеш, як виростеш?


Маленька дівчинка вбігає додому вся у сльозах і з порога кричить:

– Мамо! Мамо! Мене хотіли зґвалтувати!

– Доню, звідки ти це взяла?!

– Граюся я в пісочниці, аж тут підходять троє дядьків і кажуть: «Ну що, вграємо маленьку?»


– Тату, а чому наречений і наречена тримаються за руки?

– Такий звичай, синку. Боксери теж перед боєм тиснуть один одному руки…


До чоловіка підходить маленький хлопчик:

– Дядю, дайте сигарету.

– А тобі мама курити дозволяє?

– Курити не дозволяє, але сказала, що дасть цукерку, якщо я принесу сигарету.


– Дитино, хто ж тебе навчив так лаятися?

– Навчив, навчив… Наче людина не може володіти талантом від народження.


– Зараз тато приїде на машині, і ми будемо її мити.

– А вона влізе у ванну?


З доповіді завідуючого районним відділом народної освіти: «У нашому дитячому садку з тих пір, як прийшла нова завідуюча, увесь час відбуваються веселі конкурси. Наприклад, на днях відбувся конкурс: «Кого заберуть останнім». Переможець ночував із сторожем».


Вчитель – першокласникам:

– Якщо хтось із вас хоче про щось запитати, нехай підніме руку.

Петрик піднімає руку.

– Що ти хочеш, Петрику?

– Нічого. Я перевіряю, як спрацьовує ця система.


– Мамо, можна ми погуляємо у тата і маму?

– Можна, тільки посудом не кидайтеся.


Василько і Тетянка запитують:

– Бабусю, скажи, де нас взяли?

– Тебе, Таню, лелека приніс, а Василя в капусті знайшли.

Васько Тетянці на вухо:

– Скажемо бабусі правду, чи нехай так, не знаючи правди, й помре?


– Мамо, нащо ти п’єш валер’янові краплі?

– Вони заспокоюють.

– Тоді дай мені цей флакончик, я увіллю в море.

– В море? Навіщо?

– Щоб воно заспокоїлося.


Дзвінок у двері. Малюк відчиняє двері і бачить на порозі жениха своєї сестри.

– Любко! – кричить малий. – Іди швидше, твоя «синиця у жмені» прийшла!


Дзвінок у двері. Малий Миколка відчиняє. Візитер запитує:

– Твоя сестра вдома?

– Марійко! – закричав малий. – До тебе прийшов тип із 84, 85, 93 і 94 сторінки твого щоденника!


– Тату! Тут дві мухи гуляють. Одна – жінка, а друга – мужчина.

– Як ти їх розрізняєш?

– Дуже просто: муха-жінка вже годину повзає на дзеркалі, а муха-чоловік сидить на пляшці з-під горілки!


Вчитель зоології:

– Сьогодні ми будемо вивчати лелек…

Раптом піднімається учениця:

– Іване Івановичу, мені здається, що ми достатньо дорослі, щоб іще вірити в існування лелек…


– Тату, коли ти одружився?

– У двадцять чотири роки.

– А мама?

– У двадцять два.

– То виходить, що мама вийшла заміж на два роки раніше, аніж ти оженився?


Чотирирічний малюк звертається до татуся:

– Якщо радіоприймач кинути, він зламається?

– Так, звісно.

– І кнопки вилізуть?

– Еге-ж, і кнопки.

– А тьотя в ньому залишиться?


Малюк звертається до бабусі:

– Бабо, а як називають тих, хто кого-небудь проганяє?

– Терористи.

– Значить, мама – терорист. Вона прогнала мене з двору обідати…


П'ятирічний Петрик каже своєму приятелю:

– Я точно знаю, коли у батьків вихідні дні! Це коли моя мама пере білизну, а татко цілий день дивиться телевізор!


Дівчинка вперше побачила негра і дуже здивувалася:

– Мамо, а чому дядя такий чорний?

– Тому, що він такої раси. Раса в нього така… А взагалі-то він такий, як і ми.

– Мамо, а ця раса у нього відмиється?


Задзвонив телефон. Трубку знімає маленький хлопчик.

– Вам кого?

– Тато вдома?

– Ні, немає. Він кудись поїхав.

– На відпочинок?

– Ні. Він поїхав з мамою.


Вчителька розгнівано докоряє Василькові за погане відвідування школи, за неуважність та двійки. В кінці відчитування вона каже:

– Я хотіла б декілька днів побути твоєю матір'ю, щоб перевиховати тебе.

Василь піднімає голову:

– Добре, я скажу татові, думаю, він погодиться…


– Мамо, а правда, що люди від мавп пішли?

– Правда, синку.

– Я й дивлюся, що мавп так мало залишилося.


У глухій сибірській тайзі знайшли маленького хлопчика, якого виховували дятли. Рівно через три дні він усіх задовбав.


– Не забувай, синку, що ми живемо на землі, щоб трудитися. Ким ти хочеш стати, коли виростеш?

– Пілотом!


Батько гнівно до доньки:

– Навіщо ти сказала матері, що я повернувся вранці?!

– Тату! Я ж їй відповіла, що не подивилась на годинник, тому що готувала сніданок…


Малий дивиться, як тато фарбує стелю. Мама:

– Учись, синку! Підростеш, будеш татові допомагати.

– А що, хіба він до того часу не закінчить?



Учитель запитує:

– Чому тебе не було учора в школі?

– Бо бузько приніс мені братика.

– Але ж твій батько поїхав до Америки!

– Батько поїхав, але ж бузько залишився.


Петрик прийшов на третій урок. Учителька строго:

– Чому ти запізнився?

– Мене тато затримав.

– Хіба він не міг затримати когось іншого?

– Ні, він хотів відшмагати саме мене.


– Здається, до нас гості завітали…

– Чому ти так думаєш?

– Мама сміється після татусевих анекдотів…


Маленький хлопчик бігає по квартирі і викидає на підлогу все, що міститься у ящиках столу.

– Що ти робиш?! – кричить на нього мама.

– Я граюсь у таткову гру.

– Яку ще гру?

– «Чортівня, куди поділися ключі від машини?»


Малюк ніяк не засне. Мати каже батькові:

– Може, мені йому щось заспівати?

– Ну, люба, не треба ж так зразу! Спробуй з ним домовитися по-доброму…


– Тату, а як ловлять психічно хворих?

– За допомогою парфумів, косметики, гарних суконь і милих усмішок, синку.


Маленький хлопчик запитує батька:

– Тату, а звідки беруться слони?

– Бачиш, синку…

– Тільки не кажи мені, тату, про лелеку! Лелека слоненятка не підніме.


– Васильку, чому в пустелі їздять на верблюдах?

– Щоб у черевики піску не набрати.


– Дядьку, віддайте мій бутерброд!

– Нічого я у тебе не брав!

– Ви на нього сіли…


Василько гладить пишний хвіст великого пса. Мама злякано:

– Що ти робиш? Він тебе укусить!

– Мамо! З цього боку він не кусається!


Вовчик у магазині:

– У вас горілка є?

– А тобі вісімнадцять є?

– А у вас ліцензія на торгівлю алкоголем є?

– Та на, на… Чого ти так зразу заводишся?!


В РАГСі сидить малий хлопчик.

– Кого ти чекаєш? – запитує його співробітниця.

– Я хочу дізнатися, як розвестися з татом і мамою.


– Тату, ти мене любиш?

– Звичайно.

– Тоді одружися з тією тіточкою, що на розі продає морозиво.


– Синку, а яке прислів'я ти знаєш про корисну гуртову працю? – запитує тато.

– Гуртом і батька легше бити.


– Тату, ти де народився?

– В Одесі.

– А мама?

– В Бердичеві.

– А я?

– У Києві.

– Як добре, що ми всі зустрілися.


У кабінеті директора школи майбутній першокласник з мамою.

– Мамо, ходімо, якщо директор каже, що всі класи переповнені, то чому ми будемо наполягати…


Батько відшмагав сина і каже:

– Повір мені, Василю, мені боляче тебе карати…

– Але не в тому ж місці, тату!


– Ким ти будеш, Миколко?

– Будівельником.

– Чому ж то?

– Будуватиму квартири без кутків!


– Іванку, коли мені було сім років, як тобі, у мене не було ні батька, ні матінки. Я ріс у чужих людей, часто не було чого й поїсти…

– Татку, з тих пір, відколи ти у нас живеш, тобі ж добре, тебе годують тричі на день…


– Миколо, назви шкідливу худобину.

– Баран.

– Чому?

– Бо як поїм баранячого м'яса – у мене живіт болить.


– Синку, якщо ти сьогодні будеш слухняним, увечері обіцяю тобі винагороду!

Увечері:

– Молодець! Так добре поводився! Що ти хочеш у винагороду?

– Ніколи більше не примушуй мене бути слухняним!


– Діти, хто може довести Піфагорову теорему?

Василько:

– Мій старший брат із 7-го класу!


– І це мій син? Такий неслухняний, вреднючий!

– Сама ти вреднюча! Якби я знав, що ти така, ніколи б не дозволив таткові з тобою одружитися!


Закінчується літо. Менший брат:

– Скоро вже тобі, Дмитрику, до школи йти!

Старший брат:

– А ти не нагадуй, а то одержиш у вухо!

Учитель:

– Іваненко, що ти можеш сказати про Олександра Македонського?

– Як і про всіх покійників, тільки хороше…

– Татку, дай мені вина, я розфарбую картинки.

– Вином не фарбують!

– А чому ж бабуся казала, що у тебе ніс червоний від вина?


– Такого накоїв! Ти мав би почервоніти від сорому!

– Чому я маю червоніти? Татко казав, що він за мене червоніє.


– Юрку, не пхай пальці в ніс!

– А навіщо ж там дірочки просвердлені?


– Бабуню, а де твоє друге обличчя?

– Яке це друге?

– А татко казав, що ти дволика…


– Мій татко багатий, а твій бідний!

– А мій розумніший від твого!

– Твій тато у мого гроші взяв у борг!

– А мій тато твоєму не віддасть!


– Татку, вдар мене паском… Не сильно тільки…

– За що?

– Так… Я буду плакати, а мама мені цукерку дасть.


Вчитель у сільській школі:

– Я вам пояснив що таке віднімання. Зрозуміли?

– Так.

– Добре. Тепер приклад: наш шкільний сторож отримав зарплатню 250 гривень. На 30 гривні купив пляшку, на 20 гривень закуску, скільки у нього залишилось?

– 200 гривень!

– Добре. Як ця дія називається?

– Випивка!


– Оксанко, я купила тобі глобус, а він у тебе в пилюці!

– Не можу ж я, мамо, витирати пилюку з усієї земної кулі!


– Катю, ти прочитала «Мертві душі» Гоголя?

– Ні, Маріє Іванівно. Я дуже боюсь мерців.


– Пане Миколо, татко послав мене до вас, щоб ви розміняли 100 гривень!

– А де ж 100 гривень?

– Татко сказав, що віддасть вам їх через тиждень.


Вчитель:

– Петренко, чому ти вчора не прийшов до школи?

– У мене боліла голова.

Вчитель:

– Безпричинний головний біль – ознака лінощів! Порожня голова завжди болить! Якби я звертав увагу на свій головний біль, я б ніколи не приходив до школи!


– Татку, сьогодні вчитель мене запитував, чи ти не допомагав мені розв'язувати задачку…

– Ти сказав, що допомагав?

– Ні-і… Навіщо тобі незадовільну оцінку з математики ставити?


– Тату, а що таке «байка»?

– Ну, це, коли тварини, наприклад, свиня з ослом, розмовляють, як ми з тобою…


– Абрамчику, скільки буде два помножити на два?

– Вісім!

– Скільки?!

– Шість!

– Подумай.

– Чотири.

– Чому ж ти відразу не відповів?

– Татко вчить спочатку казати більше, щоб було з чого поступитися…


На дискотеці:

– Валю, ти танцюєш?

– Так, коли мені дуже весело і коли я одна вдома.


– Учись, синку. Чому научишся, того у тебе ніхто не відбере.

– А чому не навчусь, те відберуть?


Урок історії. Вчитель розповідає про битву при Фермопілах:

– За кілька годин до битви перський цар відрядив до греків посла з вимогами… припинити розмови, Петренко, тобі було сказано!., з вимогами… покласти… книги, Іваненко, повинні лежати на столі закритими… з вимогами скласти зброю. Горда відповідь греків була такою… ти, Карпенко, трохи відсунься, щоб я міг бачити, що там виробляє, Циганенко… так, відповідь була: прийди і візьми. Коли грекам оголосили, що персів так багато, що вони закривають сонце, тоді ватажок греків – Леонід – сказав… Кравчук, якщо ти будеш так себе поводити, я тебе виставлю за двері. Леонід сказав: тим краще, ми будемо битися в тіні. За чотири дні почалася битва. Нарешті, зрадник на ймення… Стрілько, дай сюди нитку, годі гратися!.. Так, Ефіальт показав персам дорогу через гори, і тоді в стані греків почулися крики розпачу… хто це, чорт забирай, кидається папірцями?!



Петрик заходить в магазин і до продавця:

– Масло за 14.30, сметану за 9.50, цукру на 8.80, банку кави за 13.30 і батон за 2.90. Скільки ви дасте мені здачі з 53 гривень?

– 4 гривні 20 копійок.

– Дякую. Товарів мені не треба. Ця задачка – моє домашнє завдання.


– Тату, а на яких деревах пиво росте?

– Пиво не росте, синку, його роздобувають!


У лікарні телефонний дзвінок. Дитячий голос:

– Швиденько приїдьте! У нас, окрім мене, вся сім'я захворіла!

– Як так?

– Та я балувався, не слухав маму, і мені за обідом не дали тих смачних грибочків, що татко в лісі назбирав…


Бабуся запитує малого онука:

– Васильку, як звуть твою маму?

– Не знаю…

– А як тато її кличе?

– Іди сюди!


Мама випила з гостями горілочки і пішла вкладати донечку спати. Та принюхалась і:

– Мамо, а навіщо ти надухманилася татовим одеколоном?


1982 рік. Радянський Союз. Дитячий садок.

Вихователька на заняттях:

– У Радянському Союзі кожен їсть досита, одягається гарно. Люди живуть у прекрасних просторих квартирах. У всіх дітей є багато прекрасних іграшок…

Вовчик розплакався:

– Хочу в Радянський Союз!


– Мамо, а чому Вовк спочатку з'їв не Червону Шапочку, а бабусю?

– Спи вже! Може йому сухофруктів захотілося…


– Давай свою жменю, я тобі цукерок насиплю!

– Насипте краще таткові.

– А ти хіба не любиш цукерки?

– Люблю… Але ж у татка жменя більша.


Катя і Люся (по 3 роки) у пісочниці.

Катя:

– Давай дружити!

Люся:

– Проти кого?


– Васильку, дитинко, відкрий ротика, скажи «а-а-а», щоб цей сердитий і противний дядько лікар зміг-таки вийняти свого пальця з твоїх гострих зубчиків!


Дитині 5 років задають відому загадку: «То товстіє, то худіє, на всю хату голосить» (відповідь – гармошка). Дитина на цю загадку, не задумуючись, дає відповідь – «Мама»!


– Мамо, Петро мене побив!

– Треба було дати здачі…

– Так я йому дав здачі ще перед цим.


– Лікарю! Мій син наївся піску. Я дала йому випити води. Що робити далі?

– Слідкуйте, щоб він тепер не наївся цементу.


У дитсадку:

– Ти де народився?

– В лікарні.

– Не може бути! А що у тебе було?


В дитсадку медогляд.

– Васильку, можна тобі вийняти той зубчик?

– Ні! Краще відріжте вуха і ніс.

– Чому?

– Заважають светрик скидати.


У кабінеті у невропатолога мама і чотирирічний Василько. Лікар:

– Скажи, голубе, скільки у кішечки лапок?

– Чотири.

– А скільки вушок?

– Два.

– А скільки у кицюні очок?

– Два.

– А чи є у неї хвостик?

– Мамо, цей дядько ніколи не бачив кішку?


– Синку! Ну, скільки разів тобі повторювати, що я тебе народила, а не «скачала» з Інтернету?!


Тато весь аж світиться від щастя:

– Синку, скоро у тебе буде маленька сестричка.

– Що ж ви мене обманюєте?! Обіцяли ж цуценя!


Вовчик добряче напідпитку веде таку ж підпилу Оленку. Оленка:

– Зараз головне для нас – мою маму не побачити!

Вовчик:

– Головне – не зустріти! «Не побачити» зараз – не критерій.


Конфлікти з учителем у школі?

Проблеми з батьками?

Посварився з дівчиною?

Не переймайся!

Ти не один!

Ти взагалі НУЛЬ!

Шкільний психолог.


Посеред уроку до класу заходить Вова із перев'язаною головою. Учитель:

– Ну, що сталося цього разу?

– Упав з п'ятого поверху.

– І що, летів цілих два уроки?


Клас був на екскурсії у краєзнавчому музеї. Учителька запитує про враження:

– Діти, що вам найбільше запам'яталося?

– Як Сидорова з порога впала.


– Іване нко, які явища природи бувають взимку?

– Снігові баби…


– Петренко, чому ти запізнився на урок?

– Я встав о сьомій, дивлюся – вже дев’ята!


– Сидоренко, ти вранці робиш зарядку?

– Ні.

– А чому?

– Як прокинусь – їсти хочу, а після їжі вже не можна…


– Котенко, які картини природи навіює тобі ця музика?

– Вранішній захід сонця…


Шестирічний хлопчик нахилився над ліжком однорічного братика, прислухається до його лепетання:

– А ви впевнені, що він – українець? – запитує батьків.


– Тату! Купи мені барабан!

– Але ж ти будеш барабанити і заважати мені працювати!

– Ні. Я буду барабанити тільки коли ти спиш.


– Мій п'ятирічний син вимагає у мене, щоб я подарувала йому на день народження брата-близнюка, у якого тато – кондитер!


О третій годині ночі у квартирі учительки лунає телефонний дзвінок:

– Алло! Маріє Іванівно! Пробачте, будь ласка, я вас не розбудив?

– Розбудив!

– Ой, вибачте!

– Що ти хотів?

– Та вже… Пробачте… У вас зараз настрій не дуже… По голосу чую… Я краще завтра раненько передзвоню…


В цирку фокусник виводить на арену хлопчика:

– А тепер, хлопчику, скажи дядям і тьотям, щоб вони не подумали, що я обманщик, що ти бачиш мене вперше в житті. Правда?

– Правда, тату…


– Петренко, розкажи англійською мовою про свій режим дня.

– Я встаю о сьомій і роблю зарядку. Снідаю, збираю портфель і йду до школи.

– Все правильно. Але ти забув одягнутися!


– Сидоренко, яку роль у житті людини грає череп?

– Велику.

– А точніше?

– Він думає.


– Діти, ви повинні дуже добре вивчити творчість Тараса Шевченка. Він обов'язково буде на екзамені!

– Маріє Іванівно, невже він сам прийде?!


Іваненко збирається написати твір на тему «Моя сім'я». Підходить до бабусі:

– Ти як на світ з'явилася?

– Мене лелека приніс.

– А мама звідки взялася?

– Її в капусті знайшли.

– А я?

– Тебе в магазині купили.

Хлопчик пише: «Ось вже три покоління, як у нашій сім'ї немає нормальної народжуваності…»


Дружина поїхала до батьків, батько сам вранці розбудив і одягнув доньку. Якось нагодував і веде в дитсадок. В одному не взяли, в іншому відмовили, підходять до третього. Дівчинка:

– Тату, через твої дитсадки я вже перший урок пропустила!


– Тату! Ходімо з тобою гуляти!

– Ні, не підемо. Там дощик на вулиці йде маленький такий, противний…

– Як я?


– Бабусю, пограйся з нами у ведмедів із зоопарку!

– А що треба робити?

– Кидати ведмедям цукерки і печиво.


– Мамо, сьогодні в школі я не дав зіграти з учителем злий жарт!

– Молодець! А як ти це зробив?

– Коли я побачив, що учитель має сісти на кнопку, я швиденько відсунув стілець!



Маленька дівчинка закінчує вечірню молитву:

– І ще, Боженько, пошли хоч якийсь одяг тим бідним дівчатам з журналів, які дивиться мій татко!


– Обережно! – кричить мама. – Ти розіб'єш мою улюблену чашку!

– У тебе, мамочко, – відповідає дочка, – яку чашку не розбий, вона відразу ж стає улюбленою!


Хлопчика попереджають батьки перед поїздкою на природу:

– У лісі далеко від машини не відходь, загубишся!

– Але ж як ви зрадієте, коли я знайдусь!


Тато читає синові казку «Про рибака і рибку». Коли доходить до місця, де стара вчетверте посилає старого до рибки, хлопчик нервово каже:

– От уже дійсно, «дурачина і простофіля»! Взяв би і попросив у рибки нову бабу!


Малий радиться із молодшою сестричкою:

– Тобі не здається, що у нашого тата не все в порядку з головою?

– Чому?

– Ну ти сама подумай: то він чарівника з себе корчить, то казкаря, а то Дідом Морозом прикидається!


Син запитує у мами:

– А це правда, що я вночі народився?

– Правда.

– Я тебе не розбудив?


Донька:

– Мамо, звідки беруться діти?

– Доню, це довга історія, іншим часом розкажу…

– Ну, мамочко, ну хоч би початок історії…


Хлопчик відкриває холодильник і бачить всередині приклеєну фотографію з «Плейбоя».

– Мамо, – запитує, – а навіщо в холодильнику ця картина?

– Це, синку, для того, щоб я не переїдала. Відкриваю дверцята холодильника, бачу це фото і кажу собі, що не повинна об'їдатися, якщо хочу мати фігуру, як у неї.

– І як, допомагає?

– Мені – так, а татко твій поправився на 7 кілограмів.


Батько:

– З тих пір, як ми почали давати нашому синові гроші за гарні оцінки, він кожного дня і приносить гарні оцінки. Цікаво, як це у нього виходить?

Мати:

– Я думаю, що син ділиться з учителем.


Маленький хлопчик виходить з кухні зі сльозами на очах.

– Що сталося? – запитує тато.

– У мене тільки-но був скандал із твоєю дружиною!


В ресторані обідають тато й мама і з ними двоє дітей. Після обіду тато просить офіціанта принести рахунок.

– Вибачте, – каже хлопчик, – а можна забрати залишки їжі для нашого песика?

Офіціант:

– Звичайно, зараз я вам загорну…

– Ура! – кричать діти. – Нам куплять песика!


– Тату, ти тільки не хвилюйся!

– Добре, синку, ти тільки не ображайся!


Приходить Іванко зі школи додому:

– Татку, ти, мабуть, сподобався нашій учительці.

– Чому?

– Вона знову хоче тебе бачити.


Оленка (4 роки):

– Мамо, а який у тебе термін придатності?

– Мамо, ходи швиденько до сараю, я не втримав драбину!

– От дізнається тато, він тебе покарає!

– Тато вже знає, він висить на даху сараю!


У дитсадку вихователька:

– Діти, назвіть домашнього чотириногого друга. Хто? Сашко, кажи.

– Ліжко!


Маленький хлопчик ходить навколо батьків: – Якщо хочете, щоб я тут не створював натовп, купіть мені велосипед.


Оголошення.

«Батько за викликом. Суворий, уважний чоловік прийде до директора школи і вислухає скаргу на клієнта».


– Мамо, усі в школі кажуть, що я брехун!

– Сашко, ти ж навіть до школи не ходиш!


– Вовцю! Будеш добре вчитися, ми тобі купимо велосипед, а погано – піаніно!


Тато купив доні відеокасету з мультиком «Красуня і чудовисько», а увечері просить розказати про що мультфільм. Доня:

– Ну, там чудовисько каже: «У-у-у!», а красуня кричить: «А-а-а!..»

– Ні, доню, розкажи детальніше, від самого початку!

Доня насупилася, зітхає:

– Уолт Дісней представляє…


В автобусі ідуть батько з маленьким сином. В руках у хлопчика апельсин.

– Тату, а можна я прямо тут апельсин їстиму?

– Можна.

– А шкуринки знову під сидіння кидати чи додому для самогонки заберемо?


Наталочка (4 роки):

– Ми з татом вчора до ресторану ходили. Чого там тільки не було – ікра, омари, устриці, шашлик з лосося… Я так об'їлася, ледь-ледь не лопнула!

Оля (5 років):

– А чому «ледь-ледь»? Що, у тата грошей не вистачило?


Сашко вже тиждень просить тата, щоб той повів його в зоопарк. Тато увесь час розказує, що він зайнятий. Вже дружина йому каже:

– Ну коли звільнишся? Синові ж задали твір про тварин!

Довелося йти. Через деякий час учителька запитує Сашка:

– Я не зрозуміла одне речення у твоїй роботі: «Мій тато був дуже радий, коли в зоопарку першим прийшов кінь, на якого він поставив ЗО до одного»?


– Дмитрику, ти кого більше любиш, тата чи маму?

– Дядю!

– Чому?!

– Одного разу я не послухався тата, він узяв і прив'язав мене на самому палючому сонці, а дядя прийшов і прив'язав мене в холодку!


– А у мене мами немає… Вона зранку пішла в магазин і до цих пір не повернулася…

– Що ти плетеш? Вона у тебе в магазині продавцем працює!


На уроці виробничого навчання:

– Це у тебе що?

– Шпаківня.

– Так вона ж без дірки! Як туди шпак попаде?

– А він вже там!


– Дідусю, а правда, що на зло треба відповідати добром?

– Так, дитино.

– Тоді дай мені грошей на морозиво, бо я розбив твої окуляри.


Мама:

– Ну що ти тягнешся рукою через увесь стіл? У тебе що, язика немає?

– Є. Але рукою я дістаю далі.


Учитель музики:

– Олександре! Якщо ти будеш себе так погано поводити, я скажу твоїм батькам, що у тебе є талант!


Вован:

– Маріє Іванівно, ви думаєте, що Ломоносов народився таким розумним? Це він, поки до Москви за обозом ішов, наслухався по дорозі…


– Тату, тату, а можна мені ще «Ростішку»?

– Щоб вирости, синку?

– Ні, тату, щоб з голоду не померти!


Мишко переказує казку про Івана-царевича.

– Заходить Іван-царевич в печеру, а там красна дівиця в кришталевій домовині лежить, а на домовині напис: «Висмикни шнур! Видави скло!»


– Їж, синку, хліб.

– Я його не люблю.

– Їж! Виростеш, великим, сильним!

– А навіщо?

– Щоб заробляти на хліб!

– Але ж я його не люблю!


День народження Буратіно відсвяткували класно! З березовим соком і матрьошками…


– Тату, а чому ти так високо цукерки на ялинку причепив?

– А це щоб ти їх до Нового року не з'їв!

– А що мені, тату, тепер серпантин жувати?


– Одного разу, коли я був маленьким, ми з бабусею зайшли до літнього кафе під відкритим небом, щоб пообідати. Почалася злива. Мені знадобилося три години, щоб доїсти суп.


31 грудня. Багатодітна сім'я, у якої купа фінансових проблем та боргів, готується до зустрічі Нового року. Діти щось чіпляють на ялинку, мати на кухні. Батько знімає зі стіни рушницю, виходить у двір, стріляє в повітря, повертається і голосно каже:

– Діти, я щойно випадково вцілив у Діда Мороза! Подарунків не буде!


Дитячий садок на прогулянці в лісі. Вихователька:

– Діти, якщо їмо ягоди, то зриваємо по дві: одну їжте, а другу для судмедекспертизи…


В магазині тато і син. Син:

– Тату, а скільки мені соку купувати?

– Звідки я знаю? Ти ж його п'єш. Я ж тебе не запитую, скільки мені брати горілки…


Маленький хлопчик приходить додому з дитячого садка увесь подряпаний. Тато:

– Синку, що сталося?

– Ми хоровод водили у садку… Діток мало, похворіли, а ялинка велика…


Сім'я проходить митницю в аеропорту.

На митника з цікавістю дивиться маленька доня. Раптом вона кричить:

– Тепліше, тепліше!


– Хлопчику, як тебе звати?

– А ви слова римуєте?

– Ні.

– Тоді – Антон.


– Тату, а що таке «подвійні стандарти»?

– Це просто, синку. Ти, наприклад, вважаєш, що дорослі – осли. А вони вважають навпаки.


Вихователі у дитячому садку забули в пісочниці двох молдавських дітей. До вечора вони збудували дачу, лазню і басейн.


Мама з сином приходять з прогулянки. В руках у сина велике гроно повітряних кульок. Тато:

– Навіщо ви стільки кульок накупили? Гроші не економите!

Син:

– Тату, мені кульки давали безкоштовно! По одному за кожну мамину покупку!

Darmowy fragment się skończył.

Ograniczenie wiekowe:
16+
Data wydania na Litres:
16 lutego 2015
Data napisania:
2013
Objętość:
150 str. 34 ilustracje
Właściciel praw:
OMIKO
Format pobierania:
Audio
Średnia ocena 4,8 na podstawie 76 ocen
Szkic
Średnia ocena 4,7 na podstawie 489 ocen
Tekst
Średnia ocena 4,3 na podstawie 287 ocen
Tekst, format audio dostępny
Średnia ocena 4,9 na podstawie 1925 ocen
Audio
Średnia ocena 4,7 na podstawie 31 ocen
Tekst, format audio dostępny
Średnia ocena 4,7 na podstawie 536 ocen
Tekst
Średnia ocena 4,9 na podstawie 332 ocen
Tekst, format audio dostępny
Średnia ocena 4,3 na podstawie 41 ocen