Czytaj książkę: «Містика сновидінь. Практичний сонник»

Практичний сонник

I. Розмова двох приятельок – а. і б., яка відбулася, може, наяву, а може, уві сні

Б. Що це ти робиш?

А. Упорядковую свій Сонник.

Б. Отакої! Ніколи б не подумала, що ти, серйозна людина, маєш час на такі нісенітниці як тлумачення снів.

А. Це дуже цікава робота.

Б. Можливо, я згоджуся з тобою, якщо ти поясниш мені, що таке сон.

А. Мудрий чоловік, письменник і філософ Хорхе Луїс Борхес казав: «Сни – це художні твори, можливо, найбільш архаїчні зі способів художнього вираження. Вони приймають у вищій мірі драматичну форму, оскільки ми перетворюємося в театр, в глядачів, акторів, творимо сюжет». Додам, що, прокинувшись, сновидець витлумачує цей сюжет, тобто, виступає ще у ролі критика.

Американський міфолог Джозеф Кемпбелл в книзі «Герой з тисячею облич» запитує: «В чому таємниця позачасових видінь? З яких безмежних глибин мозку вони виринають? Чому в основі своїй, під різноманіттям покровів міфологія завжди однакова? Навряд чи можна вважати перебільшенням слова про те, що міф є потаємним ходом, через який невичерпні енергії космосу вливаються в культурні прояви людини. Релігія, філософія, мистецтво, соціальні форми первісної й історичної людини, новітні відкриття науки і технології, навіть звичайні сновидіння, які терзають нас під час сну, є проявами правдивого, чарівного кільця міфу, що проривається назовні».

Нині вчені не можуть з певністю пояснити, як висновується той чи інший сон. Лише припускають, що творцями його є свідомість і підсвідомість людини, а також, можливо, загадкові космічні енергії, які сприяють пробудженню, активізації наших глибинних, потаємних знань. Роздумуючи про це, я уявляю собі таку картину: сутем’я, ставка головнокомандувача. Останній (Бог, космічні енергії чи колективне несвідоме) спілкується з генералом (підсвідомістю людини). Вони аналізують перебіг бою, який щойно завершився, оцінюють його і складають плани на завтра чи найближче майбутнє. А перед входом до шатра стоїть на варті солдатик-новобранець (свідомість людини). Бій був нелегким, він дуже втомився й кепсько сприймає все, що коїться довкола, але разом з тим йому хочеться підслухати плани воєвод, збагнути, чого сподіватися завтра: бою, відступу, перемоги чи поразки. Йому вдається почути якусь фразу. Вона хвилює його і проганяє дрімоту. Він доповнює фразу, намагається реконструювати початок розмови та її продовження. Сама розмова його не дуже цікавить. Він хоче знати найпосутніше: чого йому очікувати завтра: смерті на полі бою чи медалі за відвагу.

Б. Ти впевнена, що «головнокомандувач» справді бере участь в творенні людських сновидінь?

А. Авжеж. Але трапляється це не так часто, як хотілося б. Адже сни є дуже різними. Є сни-фантазії, в яких ми отримуємо те, чого ніколи не доможемося в реальному житті; сни-продовження реальних клопотів, турбот; так звані фізіологічні сни, викликані певними зовнішніми подразниками чи захворюваннями внутрішніх органів. А от у містичних, віщих снах я завжди відчуваю присутність чогось надсвідомого, загадкового, слід прямого втручання Того Хто Знає в долю людини. І не лише я, але й більшість людей, яким пощастило на мить потрапити в полон такого сну.

Б. Ти любиш свої сни?!

А. Той, хто любить казки, міфи, любить високу поезію і народну в найрізноманітніших її проявах (я маю на увазі пісні, прислів’я, замовляння, голосіння, повір’я і навіть передсуди), не можуть зневажати свої сни, нехтувати ними, як не може квітка зневажати грунт, на якому зросла.

«Ви, божества, прихильні до розвою снів, це не до вас я покликаюсь, а до вогнистих Спонукальниць дії у їхньому короткому вбранні».

«Жінка, яка вчуває нюхом Небо, – вона йому одному відкриває живу таємність власного єства…»

«Скінчився сон, де зачудоване було жадання Сновидця».

Це уривки з віршів поета, нобелівського лауреата Сен-Жон Перса. Вони чудові, бо в них пульсує таємниця. Вони схожі на ворожбу, на замовляння. Це свого роду сни наяву.

Б. А я боюсь своїх сновидінь і хотіла б, аби мені нічого не снилося.

А. Чому?

Б. Мені снять лише неприємні сни  – тьмаві, хаотичні, агресивні.

А. Вже не пам’ятаю, хто сказав: «Сон – це глибоченна криниця, в якій відбивається, передовсім, обличчя сновидця».

Б. А тобі, можна подумати, сняться лише прекрасні сни.

А. Ні. Мені інколи також сниться щось прикре, але далеко не всі прикрі сни віщують лихо. Якщо людині сниться, що вона наступила на лайно босою ногою, це хоч і неприємне видіння, але сприятливе, оскільки обіцяє гроші, збагачення. Розкажи мені бодай один, останній сон, і ми разом спробуємо витлумачити його.

Б. Ні.

А. Чому?

Б. Не хочу знати свого майбутнього.

А. Зрозуміло. Ти боїшся його. І даремно. Відома снознавиця Катерина Соляник вважає, що «сон – це, можливо, єдиний у світі порадник, який ніколи не дасть поради на шкоду вам. Він покликаний захистити, попередити й допомогти, показати варіант рішення, який лежить не на поверхні, але може бути навіть ефективнішим і вдалішим в конкретній ситуації… Важливо лише зрозуміти, в чому він полягає».

Б. Це вона так думає, а мені здається, що мої важкі сни мені навіює якась лиха сила…

А. Навіщо?

Б. Щоб збентежити мене, налякати, спантеличити.

А. А може, попередити лихо? Одна моя приятелька, фаховий психіатр, вважає сни, в яких на неї хтось нападає, грабує чи намагається вбити, своєрідним щепленням від лиха. Каже: «Це гарантія, що наяву зі мною нічого подібного не станеться, оскільки я вже пережила це уві сні».

До речі, вже згадуваний Хорхе Луїс Борхес не виключає того, що твої підозри є небезпідставними. «А раптом природа кошмарів справді є надприродною? А раптом кошмари – це щілини пекла? І страшні сни переносять нас у пекло в буквальному сенсі? Чому б і ні? Світ дивний, в ньому можливо все». Питання в тому, навіщо це робиться? Щоб просто перелякати сновидця чи, що ймовірніше, попередити: «Твої вчинки не є бездоганними».

Мені, приміром, тьмаві, хаотичні сни, схожі на розмиті дощем акварельні малюнки, сняться, здебільшого, перед загостренням хронічних недугів. Я не розумію їх сенсу, пам’ятаю лише гнітючий настрій. Називаю їх «сліпими» снами і сприймаю як заклик: «Подбай про здоров’я».

Б. Окрім того, я не довіряю Сонникам. Колись у мене було декілька… Один пропонує одне тлумачення, інший – протилежне…

А. Й не дивно. Сонники укладають люди, а світ сновидінь – що безмежний мінливий океан. Для одного вода в ньому  зелена, для іншого – блакитна, а ще інший бачить її рожевою. Проте, у всіх без винятку Сонниках є сталі, незмінні символи, напрацьовані впродовж тисячоліть. Сім років тому я придбала цікаву книжку «Кухня ведьм. Полезные тайны», яка об’єднує під однією обкладинкою потаємні книжки середньовіччя, які зберігалися в монастирських бібліотеках, у лікарів, травників і навіть некромантів: «Травник Апулея», книжки про камені, фізіономіку, хіромантію, а також «Сонник Даниїла» (XIV–XV ст.), званий ще Оксфордським. І була приємно здивована, що можу користуватися ним, оскільки більша половина тлумачень за своєю суттю майже не відрізняється від тих, які пропонують найсучасніші Сонники. Проблема не в Сонниках, а у твоєму зневажливому ставленні до своїх видінь, в небажанні пізнавати в собі як добре, так і зле.

А це, між іншим, дуже цікава праця. Знову зацитую Джозефа Кемпбелла: «Підсвідоме посилає в мозок найрізноманітніші фантазії, страшних істот, жахливі й облудні образи… оскільки під підлогою відносно охайного, невеликого житлового приміщення, яке ми називаємо свідомістю, людське царство перетворюється в печери Аладіна. Там нас очікують не лише дорогоцінні скарби, але й небезпечні джини». Страхаючись джинів, ти відмовляєшся від скарбів, дорога.

Б. І що саме ти вважаєш «дорогоцінними скарбами»?

А. Віщі, містичні сни, які допомагають людині, а то й змушують її змінювати думки, мрії, ідеї. Тобто, докорінно змінюватися на краще, пильніше, відповідальніше ставитися як до життя, так і до смерті. Поезія (справжня!) і віщий сон мають спільне джерело. Муза талановитого поета не пурхає над ним, а подібно душі сновидця, в якій не згасла жага пізнання, перебуває на межі миттєвості й вічності й там, як богиня долі Парка, з вражень дня і ночі висновує Здогад.

«Денні» вірші, «денні» сни, в яких не вловлюється подих вічності, – витвори без підтексту, як правило, неглибокі й швидко забуваються. А віщі сни, так само, як і геніальні вірші, залишаються в пам’яті назавше, бо вони – діти дня і ночі, пізнаного і непізнаного, минулого й вічного. Той, хто подібно тобі, нехтує ними, нехтує самопізнанням, самовідкриттям і самовикриттям, мов листок пливе на поверхні ріки життя.

Б. Ну годі! Вважай, що ти переконала мене, «сновидице»! Якщо мені присниться якийсь неймовірний сон, я звернуся до тебе, щоб ти витлумачила його.

А. Звертайся, але май на увазі, що ніхто не зробить цього краще за тебе, бо на відміну від сторонньої людини, ти знаєш про себе все чи майже все: обставини свого життя, свої грішки, свої мрії, прагнення, стан здоров’я і т. і. То ж вчися сама.

Б. Гаразд, спробую. Підкажи мені, який Сонник нині вважають найповнішим, найдосконалішим?

А. Запитання просте й, водночас, складне. Почну здалека. Понад двадцять років тому я придбала свій перший Сонник «В царстве сна и смерти» російського автора Євгена Цвєткова – невеликий за обсягом і дуже лаконічний. Відтоді я почала записувати свої сни, а також сни своїх родичів, друзів і знайомих. Причому, не всі, а лише ті, які, на думку сновидців, збулися. Й також тлумачення окремих символів, які дарували мені малознайомі люди, переважно жінки, порівнювала їх з тлумаченнями, які мені пропонували Сонники, й… робила висновки. Той самий шлях долав свого часу і Євген Цвєтков. «Двадцять років я займався сновидіннями – своїми і чужими. Не психологією, не аналізом сонних марень, а саме роздумами над ними, як роздумують над картиною великого майстра, притчею мудреця або уривком зі Святої Книги, який запав у серце… Кожна людина, яка тлумачить свої сни, здійснює ту ж роботу, що й поет, чи письменник, які «мучаться» своїми творами, ще ненародженими, поки раптом їх не осяє…»

Б. До чого це ти?.. Я ж питала про Сонник!

А. До того, що всяка справжня розгадка сну – подія творча. Тлумачення сну – це творення оповідання про задум долі. Без натхнення вигадування є бездарним. Ти хочеш, щоб я запропонувала тобі не Сонник, а довідник. Щоб ти відкрила його і без будь-яких зусиль розуму і серця отримала однозначну вичерпну відповідь. А сни, за Цвєтковим, слід тлумачити так, «як тлумачили отці церкви Священне Письмо, як даоські монахи тлумачили п’ять тисяч ієрогліфів Лао Цзи: натхненням, одкровенням, несподіваним осінінням».

Б. Тобто, без Сонника?

А. З Сонником. Але відкриваючи його, ти маєш пам’ятати, що він – своєрідний шифр, за допомогою якого твоя підсвідомість спілкується зі свідомістю, дороговказ на перехресті доріг, який підказує тобі, куди рухатися, на чому слід зосередити свою увагу. Прочитавши його, ти маєш довіритися своїй уяві, інтуїції, життєвому досвіду…

Б. А якщо того, що ти перерахувала, обмаль?

А. Не прибіднюйся. Адже ти знаєш, що в народній поезії козак – сокіл, орел – володар неба, отже начальник, високопоставлений чиновник, впливовий ворог, а також герой, мужня, відважна людина; мак – квітка кохання і, водночас, смутку, розлуки. Якщо не свідомість твоя, то підсвідомість знає все чи майже все, що пропонує тобі Сонник. Але ти мусиш активізувати свої приховані знання. Часом, якщо тобі мариться якийсь чудернацький, страшний чи навпаки дуже радісний сон, який супроводжується бурхливими емоціями, знання активізуються самі й, прокинувшись, ти й без Сонника вгадуєш сенс свого сну і через певний час усвідомлюєш, що він був віщим. Здебільшого лише тоді більшість сновидців починають розуміти окремі деталі сну, аналізувати їх за допомогою Сонника, згоджуватися з ним чи ні, тобто, по суті, укладати власний Сонник. Для прикладу переповім тобі сон мого колишнього сусіда, яким зі мною поділився його син. На початку дев’яностих років сусід започаткував свій бізнес і успішно його провадив. Тоді ж приснилося йому таке: «Дивлюся через вікно свого будинку на подвір’я і бачу там чиюсь гарну рябу корову. Виходжу назовні, а там біля корови сидить товстелезна тітка в кухвайці. Доїть корову, а поруч вже стоїть одне відро з надоєм. Проте тітка продовжує роботу – смикає і смикає корову за дійки. Я бачу, що корова вже починає худнути. Кричу тітці: «Годі! Годі!», але вона не зважає на мене. Тру-диться й також худне, худне. Раптом лунає тріск і корова, переламавшись навпіл, падає на землю, а разом з тим і відра з молоком… Доярка зникає. Я підбігаю до корови, але бачу замість неї лише купу кісток».

Тато під час сніданку був дуже смутним: «Знаю, що молоко – це добре, корова сниться до збагачення, а що знакують кістки, тітка в кухвайці? Мабуть, бідність. Сон, схоже, віщує мені, що я спершу забагатію, а потім збанкрутую». І не помилився. Забагатів якось дуже швидко, бо був чоловіком метким, моторним, не боявся ризикувати, а потім, замість того, щоб згадати свій сон і вдовольнитися тим, що має, уклав половину зароблених грошей в якийсь «липовий» проект, другу відняли рекетири… Наслідок – інсульт. У Соннику написано, що «кості – це небезпека інтриг, змова, неприємна пригода…» А виявилося, що смерть. А товста тітка в кухвайці (я сам до цього додумався) – це його щаслива фортуна. «Надоїла» йому чимало добра й залишила його».

Ти почула лише один короткий сон, а скількома символами завдяки йому збагатилася? То ж не дивуйся, що я люблю і свої, і чужі сни.

Б. Ти впевнена, що, розповідаючи родині свій сон, чоловік нічого не додав, не домалював?

А. Ні, тому що всі ми підрихтовуємо, підмальовуємо свої видіння вже в ту мить, коли прокидаємося, побачені уві сні картинки починають тьмяніти, розпливатися, відлітати, як птахи у вирій. Ми гарячково ловимо їх, й те нелогічне, фантастичне, що вдалося впіймати, зберегти, несамохіть починаємо впорядковувати за законами логіки, сиріч свідомості. Це раз. Друге, ми доповнюємо те, що вціліло, коли, прокинувшись, починаємо відтворювати побачене в своїй уяві й оцінювати його. А невдовзі домальовуємо й дофантазовуємо свої візії, втретє, спираючись на Сонник чи поради рідних.

Б. Знову запитую: який Сонник ти мені радиш придбати?

А. Для початку придбай собі невеликий за обсягом, лаконічний, головне – зрозумілий тобі Сонник, тому що об’ємні, «наукоподібні» Сонники, які подають понад десять і більше тлумачень одного символу, тільки спантеличать початкуючих тлумачів. Знаю це з власного досвіду. Придбавши, не клади Сонник на полицю, а погортай його, а ще краще почитай. Загодя ознайомся з «шифром», який ти обрала, бодай побіжно і скажи собі: «Це мій улюблений Сонник! Я буду довіряти саме йому!» Й невдовзі, після постійних «контактів» з ним, ти будеш бачити сни, здебільшого, за цим Сонником. Я вже понад двадцяти років користуюся саме таким – невеликим, лаконічним – і отримую від нього найточніші поради. А от, скажімо, зі славнозвісним Сонником Густавуса Хіндмана Міллера «контакт» у мене не склався. Відтак, я дійшла висновку, що шукати підказки варто передовсім в Тлумачниках свого народу чи близьких йому за ментальністю Сонниках слов’янських народів. Звісно, ти можеш мати будь-які інші Сонники – асирійські, перські чи африканські (якщо такі є), але твоїм улюбленцем має бути один, бажано слов’янський. Раджу тобі також, подібно мені, придбати собі зшиток і записувати там: а) свій сон; б) твоє тлумачення; в) наслідки, тобто, що збулося (повністю або частково), а що не збулося. Якщо ти прислухаєшся до моєї поради, тобі частіше снитимуться, вірніше, запам’ятовуватимуться твої видіння. З кожним роком вони ставатимуть чіткішими, барвистішими і мудрішими або приємнішими. Це по-перше. А по-друге, ти навчишся не просто тлумачити їх, а отримувати за-доволення від своїх творчих зусиль і своєї «прозорливості».

Б. Дякую за пораду. Можна, я погортаю рукопис твого Сонника?

А. Погортай.

Б. Отакої! Ти розповідаєш свої сни?!

А. Моїх тут небагато. Здебільшого це сни інших людей: родичів, друзів, просто знайомих людей.

Б. А © – це що?

А. Це знак, що сновидець сам розповідає свій сон, пропонує своє тлумачення і розповідає, що сталося згодом: збувся сон чи ні, а якщо збувся, то як саме: так як гадалося чи якось по-іншому.

Б. Чому це спало тобі на думку?..

А. Я вже пояснювала тобі, що таким робом легше зрозуміти й запам’ятати сенс того чи іншого символу. Окрім того, я уявила собі сиву давнину, наших пращурів. Довгими зимовими вечорами при мерехтливому світлі каганця вони розповідали один одному не лише чарівні казки, але й свої дивовижні, схожі на казку, сновидіння, обговорювали їх, шукали їхніх слідів у реальності, тобто гуртом творили Тлумачення, певну частину яких успадкували ми. Це було дуже цікаво. Це зближувало людей, вигострювало уяву.

Люди й нині люблять слухати чужі сни, особливо ті, в яких є глибина, містика, які, подібно твоїм снам, викликають хвилювання, навіть страх. Очі їх робляться круглими, подих зачаєним, голос приглушеним. І не дивно, адже оповідач відкриває перед ними свою «печеру Аладіна»…

Б. Тут і вірші?..

А. Це мої, індивідуальні, тлумачення власних сновидінь.

Б. Не розумію.

А. Пояснюю. Тобі, скажімо, приснилося, що ти блукаєш густим, понурим лісом. Сонник тлумачить це так: «Вас чекають невдачі на службі й сімейні незгоди». А ти – самотня жінка, на службу не ходиш, ні підступних друзів, ні відвертих ворогів не маєш. А сон приснився. Отже, треба шукати якесь своє, особисте тлумачення.

Б. Мені справді якось снився подібний сон.

А. І ти постаралася якнайшвидше забути його.

Б. Так.

А. Даремно. Якби ти трохи поміркувала, то дійшла б висновку, що лячний ліс, яким ти довго блукала, це, можливо, твоя підсвідомість. Можливо, ти перебуваєш у незгоді сама з собою, шукаєш в собі відповіді на якісь запитання і, водночас, боїшся їх знайти. В такому разі сон підказує тобі: «Годі блукати! Поглянь правді у вічі! Реально оціни обставини свого життя, свої мрії, світло і темряву в собі й виходь з лісу, тобто, прийми рішення!»

Б. Я спробую. Дякую за розмову.

А. І я тобі дякую. За терпіння. Остання порада: не стався до своїх снів надто серйозно. Деякі з них, яскраві, чарівні, бувають отруйними, як мухомори.