tekstObjętość 150 stron
2010 rok
Перейти темряву
O książce
Ірен Роздобудько – одна з найвідоміших українських письменниць, авторка популярних книг «Пастка для жар-птиці», «Ґудзик», «Амулет Паскаля», «Все, що я хотіла сьогодні»…
«Перейти темряву» – нове творіння письменниці, трилер про маніяка та його невинних юних жертв… Він не кат – він дослідник, і він дуже хоче знати, що відчувають ці прекрасні метелики з відірваними крильцями… Потішні, вони кумедно повзають та звиваються, намагаються злетіти і не розуміють, чому не виходить…
На 154 сторінках захопливого роману – долі десятків тисяч українок, що їх продали у рабство за кордон та змусили працювати повіями. І не всі повертаються з неволі, бо лиш одиницям вдається…перейти темряву.
Дивовижна здатність снігу - не пам'ятати зла й ховати весь будений бруд. На це здатна лише природа. Люди так не можуть.
Люди все ж таки великі егоїсти: коли нема чого робити – завжди готові кинутися на допомогу, співчувати, охкати над чужою бідою, а варто лише закружляти на веселій каруселі своїх власних почуттів, як проблеми інших одразу відходять у небуття, витираються з пам’яті, мов їх і не було. Отже, виходить, що нещасним можуть допомогти лише нещасні?
Нехай би був - уже не такий і коханий, але - звичний. Як у всіх. Якої такої дурної миті вона завважала себе кращою за інших?
Ці "прості люди" завжди вірять, коли їм обіцяють дешеву ковбасу, робочі місця, квартири - увесь цей безкоштовний сир... За двадцять гривень на годину вони беруть участь у мітингах, за сто - можуть убити, зрадити, збрехати. І мати це чудове виправдання, яке Марта неодноразово чула переглядаючи кримінальні передачі: "Ми - люди прості..." І це означало, що рішення за них приймають інші.
Молоді жінки, які проходили повз них із важкими кошиками, теж здавалися Марті інопланетянками: живуть собі у своїх скафандрах без жодного свіжого ковтка – робота – дім. Обличчя завжди зосереджені, ніби вирішують долю світу, а насправді – лише те, що приготувати на вечерю…
