Objętość 691 stron
1894 rok
Quo vadis
O książce
Класик польської літератури, почесний академік Петербурзької Академії наук, Генрік Сенкевич (1846—1916) був блискучим історичним романістом. Подібно до Гюго, Дюма, Толстого він зумів описати великі події минулих епох, приділивши увагу й особистості людини – творцеві цих подій. «Quo vadis» («Камо грядеши») – один з його найкращих історичних романів, який приніс автору світову популярність і багато в чому посприяв присудженню йому Нобелівської премії з літератури в 1905 році.
Перше століття нашої ери, імператорський Рим часів напівбожевільного Нерона, одержимого манією величі, початок становлення християнства – релігії, що оголошена поза законом і зазнала переслідувань. Сенкевич розповідає трагічну історію кохання римського аристократа до гнаної владою християнки. Читач побуває на оргіях у палаці Нерона і на нічному кладовищі, де проповідує апостол Петро; на вулицях охопленого пожежею Рима і в підземній в’язниці, де заживо поховані сотні невинних. Унікальна за своєю силою та масштабністю історична епопея «Quo vadis» була багаторазово екранізована і завоювала славу одного з неперевершених шедеврів світової літератури.
желать приятно, но еще приятнее быть желанным.
Я всегда верю в то, во что мне выгодно верить, и в этом состоит моя философия.
Богатство, слава, власть - все это дым, суета! Богатый встретит еще более богатого, славного затмит чужая, еще более великая слава, могучего одолеет более могучий. Но разве сам император или кто-либо из богов может испытать большее наслаждение, быть счастливее, чем простой смертный в тот миг, когда у его груди дышит дорогая ему грудь или когда он целует любимые уста? Ведь любовь делает нас богоравными...
Что до меня, я заметил одну странность: среди безумных сам становишься безумным и, более того, начинаешь находить в безумии некую прелесть
Ты знаешь, Вителлий, чтобы облегчить себе желудок,пользуется
палочками из слоновой кости, засовывая их себе в глотку, другие применяют перья фламинго, смоченные в оливковом масле или в отваре чабреца, - я же читаю стихи Нерона, и действие их мгновенное. Потом я могу хвалить их - коль не с чистой совестью, то с чистым желудком.
