tekstObjętość 580 stron
2005 rok
Обитель героїв
O książce
Хто не знає Генрі Лайона Олді? А ну-бо, озивайтесь!
Хто не знає, що цей мислитель живе в українському місті Харкові, а його рукою водять Олег Ладиженський та Дмитро Громов? Творчий тандем наших земляків з'явився в літературі ще 1990 року і з того часу регулярно радує нас своїми творами.
Хто не знає, що творчість Олді вшановано не одною престижною премією – тут і «Роскон», і «Фанкон», і «Зоряний меч», і «Странник», й безліч інших.
Але одного ви не знаєте точно – що новий їх роман «Обитель героїв» виходить українською мовою раніше, ніж російською, і ми з вами будемо мати ексклюзивне право його прочитання.
Отже, поспішайте реалізувати це право на заздрість північним сусідам.
«Зелений пес» відкриває нову серію «Світи Г.Л.Олді». Тут ви знайдете традиційний «олдівський» стиль – безліч підтекстів, суміш стилів, карколомний сюжет, і безперечно – глибокі думки.
А головне – віднині усі нові романи харківського дуету Ладиженського та Громова українські читачі будуть читати першими.
Бо так велів сам Генрі Лайон Олді.
Zostaw recenzję
Усердие должно иметь свои пределы. Иначе оно граничит с глупостью и становится поводом для насмешек.
Большинству людей привычней все спланировать заранее, в подробностях. Потратить месяц на прикидку. Разложить по полочкам, рассовать по шкафчикам, наклеить таблички, оглядеть стройные ряды перспектив, простучать сочетания звеньев в цепи и вытереть трудовой пот. Люди склонны обманываться, видя в несокрушимости планов на будущее — несокрушимость самого будущего, такого, какое они в тщете своей придумали. Зато потом, когда судьба игриво дает щелчок карточным домикам, выбивая из стен то Рыцаря Жезлов, то Даму Чаш, когда будущее показывает длинный и мокрый язык, становясь настоящим, а в шеренги планов вбивается клин неразберихи — о, тогда они задыхаются в цейтноте, панически суетясь, и никак не возьмут в толк: за что? Так хороши, так свежи были планы!
Идеальным Добру и Злу место в резервации.
— Дружок, хочешь послушать сказку?
— Нет! Нет! Не хочу!!!
— А придется, дружок…
Бойцы часто желают иметь дополнительные руки.Хотя лично я рекомендую им запасную голову.Но они не верят.Им даже родная голова кажется лишней.
