Cytat z książki "Риб’ячі діти"

Він і досі був не до кінця впевнений, сиділо те кляте пяте цуценя на ліжку чи то являлася мара - його страх, його непреможний страх за зраду. Але кому?! Він завжди казав, що ніколи нічого не обіцяв, а значить, нікому нічого невинен, однак в глибині душі розумів - він таки щось зрадив, якусь незбагненну ідею, якусь фікс, ілюзію, чиюсь мрію, але не свою ж, правда?

Inne cytaty