Czytaj książkę: «Гайдеґґер: Про феномен часу»
«Час – це Вічність, яка споглядає свої звершення».
Платон. «Діалоги».
Отже: ніщо так не розрізняє людей – аж до однолітків, – як час.
І не тільки, і не стільки тому, що одні старіють повільно і красиво, а інші – стрімко і бридко.
І навіть не тому, що ніхто не знає, кому і що «на роду написане»:
– Зозуля-зозуля! Скільки мені залишилося?
– Ку…
– Чому так ма…
Чи не про те мова.
Адже як сказав Мартін Гайдеґґер, «Тільки-но людина приходить в життя, вона відразу ж досить стара для того, щоб померти» (див. його «Буття і час»).
А про що ж тоді – питання?
А про те, що є люди – завжди сучасні, а є такі, хто ніколи не на часі.
Наприклад?
Звольте.
Приклад «прямої дії»: «Наш сучасник – Вільям Шекспір», – такою є назва книги Григорія Козинцева, написаної ним – перед тим, як, і для того, щоб – поставити і «зняти» свого «Гамлета» і свого ж «Короля Лір».
Darmowy fragment się skończył.
