Objętość 211 stron
2004 rok
Посвящения и посвященные в Тибете
O książce
Известная исследовательница Тибета Александра Давид-Неэль провела почти четырнадцать лет в этой загадочной стране. В ее книге нашли отражение эзотерические доктрины ламаизма, тибетский мистицизм и магия. Читатели узнают о священных ритуалах, дыхательной гимнастике и тайнах истинного посвящения в Тибете. Книга адресована всем, кто интересуется древними мистическими учениями и духовными практиками.
Маленька дівчина Олександра все своє життя мандрувала і цікавилась. Але куди б не приїзджала маленька жінка Олександра - ніде вона не була в гостях. Скрізь як вдома. Уявляється собі як якась поважна та уповноважена істота інспектує або просто відвідує всі свої володіння. Або такий собі ностальгічний тур по місцях бойової слави. Якщо її мандри можна сприймати як певну театральну сцену в декораціях якої відбувається дія, то те чим вона цікавилось власне і складатиме її суть. На тлі подорожей зовнішнім світом, цікавилась вона більше внутрішнім. У гарної і темдітної Олександри була амбітна мета - вона цікавилася природою нашого спільного розуму. Зайшовши в лабіринт ти можешь вийти з нього лише в одному місці, але як саме ти будеш йти залежить лише від тебе. Саша вибрала довгий, заплутаний шлях назовні, але максимально прямий та ефективний шлях внутрішньо, тому лабіринтом блукала істота що вже вийшла з нього.
Ця книжка була видана вперше 1932 року. Не варто забувати про це читаючи, бо вона в великій мірі етнографічна. Це не робить її гіршою, просто зараз про езотеріку пишуть трохи іншим чином. У той час в Європі мало що знали про внутрішній Тібет, навіть зображень храму-резеденції Потали було всього декілька, тому розповідаючи про релегійні практики неможна було не торкнутися питання про звичаї, господарський тип, клімат та природу. Церез це, а також тому, що текст не бідний на цікаві випадки, побутові історії ті усмішки, читається він чудово. Справляє свіже враження. Це книга власне не про навернення когось в буддизм, це про те чим він є, порівнюються різні аспекти практик в різних течіях, розглядається історія їх появи. Це точно не місіонерська література з її соплями та емоційними поривами, але однозначно натхненна. Можна сказати що цю книгу можна використовувати десь на середньому рівні володіння інформацією про тибетський буддизм, вона досить описова і розкриває деякі поняття практик і ритуалів. Просто розповідаючи про предмет одразу пояснює про його суть, навіщо власне так роблять на практиці. Таким чином Саша торкається питань пошуку гуру, посвятових ритуалів та ритуалів передачі (дуже ретельно їх описує), індивідуальних практик ченців, проводить порівняльний аналіз вчення школ махаяни та хінаяни. Голос у неї теплий і врівноважений, мова легка.
Окремо варто сказати про моє видання. На обкладинці написані дані про автора та назва, але досвідчена людина прочитає на ній напис червоними літерами "ВЕЛИКІ ПРОБЛЕМИ". Виготовлення, копіювання, переклад та розповсюдження подібної літератури офіційно звісно ніяк не заборонялося (якщо звичайно ви не пропонуєте придбати в вас Майн Кампф), але реально у вас могли бути проблеми. Вашому колективу (а у нас вся країна один колектив) могло стати дуже цікаво як ви дійшли до такого життя. Перекладаєте і копіюєте порнографію (Лоліту). Вірете у всяких чортів. А наче не п'юща людина (може в цьому і проблема). Вам могли впаяти розкрадання соц. майна бо ви копіювали книжку на робочому устаткуванні, на казеному папері. Не важливо в яких масштабах. Нікого б не зацікавило що цей папер крадуть у промислових кількостях інші співробітники і всі про це знають. Книжки виготовляєте ви один і напевно з метою матеріальної вигоди. Вас могли покласти на примусове медікаментозне лікування у психлікарню, посиленого режиму або звинуватити у спробі повалення державного ладу. Масса перспектив і одна краща за іншу. Саме тому подібні книжки намагалися видавати дуже якісними. Це не стосується друку. Друк в цих виданнях часто конкурує за звання гіршого з партизанськими листовками часів другої світової та газетою Іскра початку століття. Якісними ці книги робить дуже ретельна праця редактора та перекладача. Якщо вже видавати нелегальну літературу нелегально, то треба робити це блискавично. Треба зробити переклад котрий буде найкращим, треба редагувати видання так що б там містилося максимум інформації. В моїй книзі вказано що це переклад лондонського видання 1972 року, це здається третя редакція цього тексту. Примітки до книги, дуже докладні та ретельні займають ледь не 1/4 від загального об'єму. Там де автор обмежується цитуваннями з оригінальних канонічних текстів, редактор знаходить їх англійській переклад, перекладає його і публікує його повністю (замість цитат). Таких текстів в середині два, вони досить короткі але повинні бути важкими для перекладу. Після всіх текстів редактор поміщає невеликий дайжест про сучасний йому стан справ у окупованому КНР Тибеті. Громадяни СРСР не набагато більше знали достовірної інформації про події там, ніж читачі першого видання цієї книги у 1932 році. Дайжест складається з перекладених матеріалів західної преси кінця 70-х років, котрі треба було перед тим ще десь взяти, не потрапивши ні під чиє пильне око. Дуже якісна робота, браво.
Однажды я рассказала одному ламе историю о почтенном Экаи Кавагучи, который, пожелав изучить тибетскую грамматику, обратился к известному учителю. Последний принадлежал к религиозной общине и оказался гелонг. После пребывания с ним в течение нескольких дней ученик обнаружил, что его учитель когда-то нарушил обет целомудрия и имел сына. Это вызвало у Кавагучи такое глубокое отвращение, что он, упаковав свои книги и вещи, тут же уехал.
«Какой болван! – воскликнул один лама, выслушав этот рассказ. – Разве тот грамматист стал менее сведущим в грамматике, поддавшись плотским искушениям? Какая связь между этими вещами и каким образом моральная чистота учителя касается ученика? Умный человек тщательно подбирает знания независимо от того, где он их находит. Разве не глупец тот, кто отказывается взять драгоценный камень из грязного сосуда только потому, что на его стенки налипла грязь?»
Жизнь домохозяина – подлинное рабство, свободен покинувший дом.
В глазах Татхагаты все великолепие царя – не более чем плевок или пылинка.
Полно очарования уединение в лесу. Освободившиеся наслаждаются тем, что не привлекает простых людей.
(с) буддийские писания
Однажды вернувшись в свое жилище-пещеру, которую он ненадолго покинул, что бы раздобыть некоторые вещи, Миларайба обнаружил внутри ее множество демонов, в буйном увлечении громивших его маленькие запасы книг и пищи. Его угрозы не привели ни к какому результату; тогда он попытался увещевать их: "Я не сделал вам никаких подношений, - сказал он, - но не сердитесь на меня, я ведь не всегда столь забывчив, а к тому же у меня не было ни малейшего намерения обидеть вас." Но ни угрозы, ни доводы, не произвели никакого впечатления на демонов, продолжавших погром. Тогда Миларайба, наконец, ясно осознав всю ситуацию, сказал сам себе: "О, Мила, стоило ли проводить в медитации долгие годы, если ты еще веришь в существование демонов? Неужто ты не понимаешь, что они плоды твоего собственного творения и существуют только в твоем сознании?". Затем, обратившись к демонам, он сказал: "Ну, а теперь делайте все, что угодно", - и образы демонов мгновенно исчезли.(с. 183)
Александра Давид-Неэль Посвящения и посвященные в Тибете Глава 1 Что такое тибетский мистицизм Для западных людей абсолютно ясное и полное представление о мистицизме тибетцев практически невозможно. Между принятыми у них разнообразными религиозными и философскими концепциями и всем тем, что служит основой для медитации у аскетов Страны снегов, пролегает широкая пропасть. Само слово «мистицизм», которое я однажды уже использовала и которое за неимением лучшего буду использовать в этой книге, когда речь идет о Тибете, следует понимать совсем не в том смысле, как это принято у нас.
Для мадхйямиков те тексты, которые отрицают истинное существование вещей, содержат непосредственный смысл Учения Будды, тогда как те тексты, которые описывают различные уровни и сечения разума, являются всего лишь предполагающими. Для ваджнянавадинов все как раз наоборот. Йешей Чжал-цан безусловно придерживается точки зрения мадхйямиков.(примечание к Йешей Чжал-цан, "Златоочищающее изложение сущности путей сутр и тантр.", с. 260)
Recenzje, 1 recenzja1